Найдовша вузькоколійка Європи: як на Кіровоградщині ентузіасти запустили залізничний туризм

На Кіровоградщині багато цікавих місць та туристичних об'єктів. Проте інколи вони доволі занедбані. Іншим є приклад Гайворонської вузькоколійки. Здавалося б, паротяги та старезні тепловози вже давно від’їздили своє, але вони все одно притягують до себе зацікавлених відвідувачів, що бажають поринути у світ залізничної естетики. Але, крім естетики, є ще цілком практичні питання: хто ремонтуватиме, де брати запчастини до такої старовинної техніки, як грамотно обслуговувати та реставрувати тощо. Багато хто знає про тури Гайворонською вузькоколійкою, але ми розкажемо те, про що ви раніше не знали.

Для цього редакція CBN поговорила з керівником напрямку вузькоколійних залізниць філії «Пасажирська компанія» АТ «Укрзалізниця» Олегом Заблудовським.

Історія розквіту та занепаду вузькоколійної залізниці

«Такі вузькоколійні залізниці почали будуватись наприкінці 18, на початку 19 століття, при Австро-Угорщині та Польщі. Першою чергою, це були об'єкти для промисловості. Ширина таких колій складає 75 сантиметрів. Це фактично в два рази вужча колія, ніж звичайна українська. Їх набагато простіше будувати, в чотири рази дешевше, простіше класти в складнодоступних місцевостях. В першу чергу їх будували для промисловості: вивезти ліс, обслуговування цукрових та торфобрикетних заводів. Потім почали вузькоколійки розбудовувати, і з’явилися пасажирські рейси, на яких працівники заводів добиралися на роботу», - розповів Олег Заблудовський.

3 вересня 2000 року. Фото: Adrian NichoIls

Раніше Україна мала тисячі кілометрів прокладених вузькоколійок. Наприклад, Гайворонська була цілою системою залізничних шляхів, що простягалася до 1100 кілометрів, та об’єднувала шість областей. Навіть були плацкартні та купейні вагони, але нині залишилися тільки із сидячими місцями. Але вже у 70-80 роках минулого століття СРСР активно почав «перешивати» вузькоколійку на широку колію і маршрутів ставало все менше. А вже після розвалу Радянського Союзу, через спад попиту на вантажні перевезення та невигідні тарифи, скоротили кількість таких рейсів. Останнє вантажне перевезення на вузькоколійці відбулося у 2003 році.

«Більшість таких залізничних ліній розібрали. Тому фактично в системі Укрзалізниці залишилося три вузькоколійки. Гайворонська - одна з них, наразі має протяжність 130 кілометрів і вважається найдовшою в Європі залізницею цього стандарту колій - 75 сантиметрів. Тому дуже цінний у нас туристичний об'єкт. Першу гілку Гайворонської вузькоколійки побудували у 1897 році», - говорить Олег Заблудовський.

Гайворонська вузькоколійка - унікальний туристичний об’єкт

Туристичним об’єктом вузькоколійка стала не одразу. Такий статус вона має останні 15 років. Як зазначив керівник напрямку вузькоколійних залізниць, в кінці 90-х, на початку 2000-х працювала туристична фірма «Джерело», яка організовувала рейси для іноземців. Проте ця компанія в першу чергу заробляла гроші, тому ніякої соціальної чи туристичної інфраструктури так і не створила. А у період з 2009-2010 років вже залізничні ентузіасти почали організовувати такі рейси, орендуючи рухомий склад в Укрзалізниці.

Фото: Олег Заблудовський

Це місце приваблює туристів не тільки через раритетні локомотиви та вагони, а й те, що вузькоколійка, крім туристичної функції, виконує також і соціальну, тобто пасажирські перевезення. Як зазначив Олег Заблудовський, для деяких населених пунктів, які знаходяться за містом Бершадь, вузькоколійка, яка прокладена від Гайворона до Рудниці, є фактично безальтернативним способом, як виїхати із тих населених пунктів. Це було цікавим також іноземцям:

«Іноземців дуже вабила ця соціальна функція, а також той факт, що у них це музейні залізниці, які штучно вже створені, натомість у нас це фактично діюча повноцінна магістральна залізниця. Проте після того, як у 2020 році через початок карантину COVID-19, іноземці перестали сюди активно їздити. І ми вирішили створити поїздки для наших туристів».

В липні 2021 року на Гайворонській вузькоколійці організували тестову поїздку, що поклала початок регулярним туристичним рейсам. Для залізниці піковим роком за кількістю туристів став 2023-й, говорить Олег Заблудовський:

«Ми тоді провели найбільшу кількість туристичних поїздок. А у серпні відбувся великий триденний паровозний фестиваль. Тоді на захід прийшли дві тисячі відвідувачів. Ми шість паровозів привезли: три вузькоколійних і три великих широких паротяги, та багато іншого рухомого складу, який прибув з різних регіонів України. Саме тоді ми відремонтували інфраструктуру та привели в порядок платформи. Ну і зараз на ці щомісячні туристичні поїздки вихідного дня приїжджають від 100 до 250 туристів. І тішить те, що це постійно нові люди з різних регіонів. Найбільше до нас приїжджають з Львівської, Київської, Одеської та Вінницької областей».

Гайворонський вокзал. Фото: Serg Goncharov

Існує два туристичних маршрути. Короткий – це Гайворон-Хащувате, що знаходиться на дільниці Гайворон-Голованівськ. Та довгий – від Гайворона до станції Бершадь. Станом на зараз перший маршрут повноцінно не функціонує, зазначив Олег Заблудовський:

«У 2020 році перед карантином закрили через поганий технічний стан колії. Зараз ми плануємо ремонтні роботи, щоб відновити сполучення. З 52 кілометрів шляху ми експлуатуємо тільки дев’ять до Хащуватого - це найближча станція від Гайворона в тому напрямку. І саме по ній ми возимо туристів. Зазвичай поїздка складається з одного паровозу та, залежно від кількості відвідувачів, від трьох до п’яти польських вагонів, побудованих у 1950-х».

Туристичний маршрут Гайворон-Хащувате розпочинається ще до того, як паротяг відправляється, оскільки на станції перед цим організовують ярмарок. Гроші із заходу перераховують на потреби ЗСУ. Після цього локомотив відправляється до Хащуватого, де туристів зустрічає музичний колектив, і після невеликої прогулянки паротяг повертається до Гайворона. Одним із найцікавіших аспектів цього туру є фотозупинка. Фактично локомотив зупиняється на перегоні, пасажири виходять із вагонів, проходять декілька метрів вперед, і після цього ретропотяг проїжджає повз людей, щоб дати відвідувачам можливість зробити фотографію або записати відео.

Гайворон-Хащувате. Фото: Google Earth

Що стосується довшого маршруту, то його протяжність складає 25 кілометрів. Відправляється з Гайворона і прямує до міста Бершадь Вінницької області на дільниці Гайворон-Рудниця. Як зазначив Олег Заблудовський, з приємною особливістю цього маршруту пасажири можуть ознайомитися на першій зупинці. Там туристична група збирається на березі річки, де у великому казані починають готувати юшку, якою пригощають охочих. А вже після цього виступають народні колективи. Для організації таких туристичних поїздок Укрзалізниця вносить додаткові залізничні маршрути, для того, щоб туристи безперешкодно могли потрапити до Гайворона.

Гайворон-Бершадь. Фото: Google Earth

З постаментів - на колії

Місцева залізниця займається не тільки розвитком туристичної галузі, а також і збереженням та реставрацією унікального залізничного транспорту:

«Ми активно започаткували цю ініціативу у 2023 році. Почали по Укрзалізниці шукати, де залишилися ці ретро локомотиви. Інколи знаходили у нас, інколи на різних постаментах, а також у різних депо. У більшості випадків це були паротяги з різним технічним станом. Проте ми знаходили і старі вагони, в тому числі у Гайвороні. Тобто ми поставили собі за мету знайти якомога більшу кількість техніки, і відновити ту яка знаходиться у кращому технічному стані. Зараз у нас постійно по кілька об’єктів знаходяться в ремонті. Найбільшим нашим проєктом став вузькоколійний паровоз 1938 року. Перебував він у Чернівцях на постаменті у локомотивному депо. Ми його зняли і відправили на Чернігівщину ремонтувати. Там знаходиться локомотивне депо Сновськ, яке спеціалізується на ремонті такого транспорту», - розповідає залізничник.

Ретропотяг 159-495 (1938 рік). Фото: Олег Заблудовський

Попри те, що паротяг 20 років простояв на постаменті, просто неба, він знаходився у непоганому технічному стані, оскільки локомотив перебував законсервованим та в комплекті. І наразі цей ретропотяг вже курсує у Гайвороні для туристичних подорожей. Саме цей екземпляр є найстарішим паротягом в Україні серед тих, які функціонують. Проте, крім ентузіазму для забезпечення роботи вузькоколійки варто також мати і фінансове забезпечення, необхідні деталі та достатню кількість фахівців, здатних відновити такий раритет, як розповів Олег Заблудовський:

«Наразі це фінансується із загального бюджету Укрзалізниці. Проте через повномасштабне вторгнення з фінансування зараз непросто, але ми намагаємося проштовхнути ідею, щоб на рік хоча б кілька об’єктів ремонтувати. Тішить той факт, що серед керівництва Укрзалізниці є небайдужі люди, які допомагають у цьому аспекті. Що стосується деталей для ремонту, то з ними важко, більша частина рухомого складу будувалася за часів СРСР, а саме на території росії, тому дістати необхідні компоненти дуже проблематично. Дещо доводиться виготовляти з нуля. Стосовно необхідних фахівців, то тут найбільша проблема полягає у заробітній платі, оскільки не кожен погодиться піти працювати в депо тим самим слюсарем із зарплатою від семи до восьми тисяч гривень, тому тут більше все тримається на ентузіазмі».

Гр-280. Фото: Олег Заблудовський

Він додав, що зараз рухомий склад Гайворонської вузькоколійки досить різноманітний: від ретро паротягів та тепловозів да пасажирських вагонів:

«У нас є ретропаротяг 159-495, який побудований у 1938 році, саме його ми й відновлювали. Є паровоз Гр-336 з Київської дитячої залізниці. Ми його тимчасово привозимо у Гайворон на період туристичних поїздок. Також є паротяг Гр-280, який знаходиться на капітальному ремонті. А також ретро потяг широкої колії Ер-798-71, раніше їздив у Києві, а тепер експлуатується у Гайвороні для туристичних подорожей. Є також п’ять вузькоколійних тепловозів серії ТУ2. Їх виготовили на Калуському машинобудівному заводі за СРСР у 50-х роках. Саме вони й виконують приміські рейси. Серед них три постійно знаходяться в експлуатації. Також у своєму розпорядженні маємо тепловоз ТУ7А-3108, який побудували у 1991 році».

Гр-336. Фото: Олег Заблудовський

Проте, рухомий склад залізниці налічує набагато більше об'єктів. Гайворонська вузькоколійка має вісім пасажирських вагонів ПВ-40. Шість із них евакуювали до Гайворона із Запорізької дитячої залізниці, ще два прибули із Київської дитячої залізниці у 2021 році після капітального ремонту. Також вузькоколійка має п’ять вантажних платформ, два критих вагони, один з яких знаходиться в ремонті, два снігоочисники для колій, один в ремонтному депо. А також критий вагон із Харкова, якому вже понад 130 років.

Вагони ПВ-40. Фото: Олег Заблудовський

Врятовані від російських обстрілів вагони

Раритетний рухомий склад із Запорізької дитячої залізниці вузькоколійка евакуювала через російську агресію. Олег Заблудовський говорить, що це не перший такий досвід:

«Крім Гайворонської вузькоколійки, є ще дві: одна з яких знаходиться на Рівненщині, а інша - на Закарпатті. На початку повномасштабного вторгнення ми з Рівненської області, з Антонівської вузькоколійки, вивозили рухомий склад - існувала загроза наступу з Білорусі. А там вузькоколійка знаходиться біля самого кордону. Частина поїхала до Закарпаття, а частина якраз зараз їздить на Гайворонській вузькоколійці. Запоріжжя для нас другий такий випадок».

Тепловози ТУ2, які евакуювали із Запоріжжя. Фото: Вадим Пономаренко

Очевидно, що часи ретро потягів вже давно минули. В середньому паротяг на кожні 50 кілометрів пройденого шляху спалює близько тонни вугілля. Сучасні електровози набагато економніші. Проте, після завершення війни, Гайворонська вузькоколійка може стати для Кіровоградщини одним із найголовніших туристичних активів, а наразі зберігає та відновлює унікальну частину історії.