Наші прабаби були модницями. Доведено «Бабою Єлькою»

У Кропивницькому представили колекцію реплік одягу, відшитого за зразками вбрання, яке носили в регіоні близько ста років тому. Юпки, керсетки, спідниці, сорочки, піджаки, взуття, намиста, сережки, навіть весільний вінок - все відтворили майстрині під час проєкту, започаткованого етнодослідницями організації «Баба Єлька».

Речі розкішні й конструктивно складні

Побачили вбрання та розпитати про колекцію маємо нагоду під час фотозйомки. У студії крутяться дівчата, приміряють намиста та чобітки, наймолодшій моделі - 8-річній Іванці плетуть коси, хлопці та чоловіки із дуже серйозними обличчями чекають своєї черги позувати для фото.

Одна із співзасновниць «Баби Єльки», Інна Тільнова, розповідає, що сьогодні фотографуватимуть для розміщення у соцмережах та майбутніх публікацій, як онлайн, так і друкованих, 10 строїв зразка початку ХХ століття. Напрям роботи «Баба Єлька. Мода», в рамках якого підготували колекцію реплік, з'явився раніше.

«Ідея створити колекцію «Баба Єлька. Мода» з'явилася у нас давно, але одна справа мріяти, інша - робити. Оскільки ми не майстрині з пошиття одягу то ми шукали придивлялися до людей, які б могли бути нашими партнерами. І 18 травня рік тому до нас в етнолабораторію зайшла Аліка (це псевдонім нашої майстрині, з якою ми співпрацюємо), і вона запитала, чи не потрібна нам кравчиня. Ми сказали, що потрібна, і так почалася наша співпраця», - розповідала журналістам CBN Інна Тільнова ще у 2023 році.

Тоді на садибі «Вершина» в селі Розумівка Олександрівської громади представили перші пошиті та оздоблені елементи традиційного одягу, присвятивши подію річниці проєкту «Баба Єлька. Мода».

Безпосередньо ж над тим, що бачимо нині в студії, працювали рік - це була найоб'ємніша частина роботи. Сьогодні представляють підсумок роботи. Це 10 повних строїв: одяг літнього чоловіка; літньої жінки; чоловіка та жінки 40 років; нареченого і нареченої; неодруженого хлопця (18 років); незаміжньої дівчини (16-18 років); хлопчика та дівчинки (8 років).

Працювала над цим команда етнопроєкту спільно з майстернями «Александрин», «ВидимоНевидимо», «Бовелич», «Шляхетний одяг», майстринею з Олександрії Оленою Мітюріною, вишивальницею Ганною Фукс, чоботарем із Полтавщини Віталієм Кисляченком. Підтримала ініціативу Агенція США з міжнародного розвитку USAID.

Одна з майстринь, яка шила одяг для проєкту, - Марія Величко, говорить, що працювати було над чим, конструювали одяг наші предки на високому рівні:

«Робили вони надзвичайно класні, розкішні, цікаві речі, конструктивно складні. Я й собі пошила керсетку. Тому я захоплююсь тим, що робили наші предки. Це були надзвичайно прекрасні і красиві речі».

Ще одна майстриня - Аліка, розповіла, що тканини старалися підшуковувати теж «ретро», не сторічної давнини, звісно, але хоча б радянських часів, щоб фактура тканини та інші характеристики були наближеними до зразків максимально. Тож майстрині старалися передати не лиш зовнішній вигляд одягу, копіювали все, зокрема й елементи підкладки та кожен шов.

Юпка, а не юбка!

Інна Тільнова розповідала, що першою річчю, яку пошили з початку заснування напрямку «Баба Єлька. Мода», була юпка. Це не помилка, так називають не той елемент одягу, що означає спідницю, а верхній жіночий одяг з довгими рукавами та складками позаду. Ще один різновид вбрання, який можемо бачити сьогодні - керсетка. Це також вид жіночого верхнього одягу, без рукавів, пошитий в талію, з кольорової тканини.

Що ж до чоловічого вбрання, то, повертаючись до подій навколо, бачимо, що в нього вже вбрався кропивничанин Сергій Якунін. На ньому оксамитовий піджак, який і став головним елементом реконструйованого одягу. Його відтворили за фото середини ХХ століття. За основу для строю, репліку якого пошили в майстерні «Александрин», взяли фото жителя села Катеринівка Долинської громади Андрія Ковбаси. Учасники зйомки жартома запитують у нього, чи не дасть він в оренду свої шикарні вуса, на що той відповідає, що з такого репліки не роблять і цей реквізит треба мати з собою.

Один з найкрасивіших строїв, який бачимо сьогодні, - це вбрання молодят. Окрім загальної ошатності, гарних деталей, яскравих елементів, увагу привертає ще й восковий вінок. Його створювала олександрійка Олена Мітюріна. Він теж відтворений за зразком старовинного - із села Молдовка Голованівської громади. У вбранні позує кропивничанка Катерина Мурована. Керсетку нареченої створила майстерня «Александрин» на основі фото весільного одягу із села Михайлівка Олександрівської громади. Над пошиттям спідниці (її прототип зберігається у сільському музеї Розумівки) працювали майстрині з «Бовелич».

Прикраси виготовила майстерня «ВидимоНевидимо» за мотивами весільного фото 1908 року Анастасії та Артема Тищенків з Олександрівки. Його разом з описом вбрання надала їхня правнучка Наталія Ситник. Для створення строю нареченого використали зразки старовинного весільного одягу із села Михайлівка Олександрівської громади. Моделлю для цього вбрання став коханий Катерини Мурованої - Євгеній Куліш.

 
А діти, які позують сьогодні в студії - Іванка та Святик. Вони під час зборів та зйомки поводять себе не просто чемно, а ще й абсолютно серйозно, видно, що до справи ставляться відповідально. Іванка говорить, що у неї вже є спідниця від «Баби Єльки», яку вона залюбки одягає на всі свята.

Побачити та приміряти старовинне вбрання можна у Кропивницькому

Звісно, цікаво розглядати строї в студії, поки їх одягають та фотографуються в них. Ця метушня виглядає трохи святковою, або нагадує театральне дійство. Але одна із задумів «Баби Єльки» в тому, щоб до цього міг доторкнутися, роздивитися та приміряти кожен. Звісно, оригінали, які зберігаються в етнолабораторії або в музеях, міряти чи чіпати не можна - це експонати. Тому й створили репліки, щоб це не було недоступною розкішшю, а стало можливістю для кожного.

«Переконані, що колекція реплік старовинного вбрання від громадської організації “Баба Єлька” стане не просто родзинкою, а магнітом, що притягуватиме як постійних, так і нових відвідувачів нашої етнолабораторії по вулиці Театральній в Кропивницькому», - говорять «баби Єльки».

Інна Тільнова додає, що їхня мрія, щоб це стало не лиш частиною відвідування музеїв:

«Я хочу, щоб у нас була традиція вдягати такий одяг хоча б на свята, збиратися родиною, а можна й вбратися у вишиванку, свитку, чоботи, смушеву шапку і фотографуватися з рідними, робити такі фотосесії. Це має бути поступово, в руслі лагідної українізації, якою займається "Баба Єлька" вже багато років».

У багатьох виникне запитання, де ж шукати анонсовану можливість, тож підказуємо, що етнолабораторія знаходиться у Кропивницькому. Домовитися про візити можна за номером телефону: 050 937 1659.

Тож «Баба Єлька» вже довела, що наші прадіди й прабабусі модничали ще й як, а тепер можемо це зробити й ми.

Фото: Ігор Філіпенко, CBN.