Першими зустрічають «шахеди» на півдні: військові з Кіровоградщини про свою службу

Екіпаж перехоплювачів БпЛА протиповітряної оборони 121 окремої бригади ТрО, який несе службу на Херсонщині, розповів CBN про свою бойову роботу. Бійці у такому складі на Херсонщині всього кілька тижнів, а вже знищили понад десяток російських дронів. Вони одними з перших відбивають російські повітряні атаки.

Розмову ведемо у будівлі, де військові живуть і виконують частину своєї роботи. Загалом хлопців тут троє, а розповідає про їхню службу один з них – Микола, командир зенітно-кулеметного відділення, старший солдат.

- Які завдання виконуєте?

- Знищення ворожих цілей, які перетинають повітряний простір. Це можуть бути ударні дрони-камікадзе типу «Shahed 131», «Shahed 136», також це можуть бути ударні «крила» типу «Молнія», «Ланцет». Все, що перетинає повітряний простір.

- Що загалом змінюють росіяни у тактиці й технічно?

- Вони модифікують свою техніку, починають її краще маскувати, щоб ми не так часто збивали. Ставлять різні засоби подавлення, щоб ми не змогли завдати удару. Намагаються перешкоджати роботі наших радіолокаційних станцій. Це все заважає нашій роботі, тому ми адаптовуємося, щоб обходити ті модифікації, які росіяни застосовують.

- Що з останнього такого траплялося?

- Останні «шахеди», які ми знищили, були запрограмовані так, щоб уходити від нас. Вони маневрують: дуже швидко летять вліво-вправо, знижуються чи набирають висоту. Це ті ж 136-ті «шахеди», просто вдосконалені. Тепер вони летять на великій швидкості – від 200 до 280 кілометрів на годину, і це вони ще «спокійно» летять. Ймовірно, двоциліндрові двигуни змінили на чотирициліндрові. І вони дуже швидко йдуть і намагаються «тікати» від нас. Звісно, таку ціль важче знищити.

- Розвідувальні дрони мають іншу від ударних функцію, але чим ще відрізняються?

- Їх важче виявити, їх краще маскують. Із заводу вони виходять, наприклад, з білим корпусом. Противник наносить на них іншу фарбу, щоб коли ти дивишся, то не міг за кольором розрізнити. Тобто його і візуалізувати складно, і приладами виявити теж складно.

- Я так розумію, раз вас троє, то цілодобово по кілька годин чергуєте?

- Так, коли чергуємо, а частіше працюємо всі разом. Це Херсонщина. Тут буває без передиху. За останні пару тижнів збили понад десяток «шахедів». І це тільки ми, а ми ж тут не одні.

- Величезна кількість «шахедів» – і до тисячі цифри бувають у звітах Генштабу. Як це виглядає для вас, які це обсяги роботи?

- Так, запускають багато. Бувають ночі, коли менше. Цієї ночі пройшло шість «шахедів», і вони облетіли нас, пройшли поза зоною ураження. Хтось інший відпрацював. А буває, коли летять і два десятки через нас, і три.

- Тобто основна робота вночі?

- Так, переважно вночі працюємо, через нас менше летять розвіддрони, переважно «шахеди». Чергуємо: поки двоє відпочивають, один на варті. У нас планшети для цього, на яких усе бачимо. Тож один із нас дивиться на ці планшети, спілкується з оперативними черговими, якщо треба. І як побачив ціль – одразу нас підіймає, ми все ставимо, чекаємо, поки «шахеди» не підлетять. Підлітають – ми сідаємо, навколо тиша, повна концентрація. Чай із мелісою в хаті чекає (сміється).

- Які у вас емоції, коли вдало відпрацьовуєте?

- У перший день роботи нинішнім складом збили два дрони. Уже після першого були в ейфорії. Але трималися, бо вони ще летіли. Не можна було в емоціях розпливатися. А коли знищили вже другу ціль і більше не спостерігали, то тоді так – тут були крики радості. Ну і в наступні рази пішов третій збитий, четвертий, п’ятий…

- Ви всі обирали службу тут, чи вас призначили?

- Я був за кордоном, у Штутгарті, виїхав ще до початку повномасштабного. А потім повернувся, шукав, куди мені прилаштуватися у війську. І мені порадили нашу 121 бригаду. У мене посада була – старший зенітної гармати. У побратимів схожа історія: порадили, прийшли, записалися сюди.

- Як у вас компанія? Нормально домовляєтеся? Ви ж у трьох весь час тут.

- Тут по-іншому не вийде. Якщо немає злагодженої роботи та взаєморозуміння – нічого не вийде. Ми маємо дуже чітко розуміти один одного. Якщо я кажу, що треба ось настільки лівіше довернути, бо «шахед» має вийти, ми зараз його маємо бачити, то треба рівно настільки довернути, а не як хочеться.

- Що значить «шахед має вийти»?

- Нам дає інформацію радіолокаційна станція. Але це все ж приблизне місцезнаходження, не в реальному часі, а з невеликою затримкою. Ми бачимо його маршрут, куди він летить, висоту і швидкість. Але щоб збити – підпускаємо трохи до себе. І маємо чітко побачити. Бо якщо почнемо шукати – можна схибити чи пропустити.

- Ви тут не єдиний підрозділ. Як з’ясовуєте, хто що збив?

- Хто перший – того й «тапки». Але у нас зазвичай є відео, яким можемо підтвердити. Бо навіть якщо квадрат ваш – не означає, що й «шахед» ваш. Уже були випадки: ми спілкуємося з іншими, а мобільно-вогнева група доповідає: «Ми такі-то, такі-то, знищили таку-то ціль». А ми: «Ні-ні, хлопці, це ми її збили». І у нас підтвердження є.

- Бачимо інколи в соцмережах оголошення від голів громад, від правоохоронців чи ДСНС із проханнями повернення збитих «шахедів». Було таке?

- Я був у мобільно-вогневій групі минулої осені. І коли ми збивали «шахеди», то місцеві вже бувало стояли з прогрітими машинами, щоб злити пальне з того БпЛА або вкрасти двигун. Що треба – забирають, що в господарстві не згодиться – віддають. Корпус залишають, а двигун іде на якийсь мотоблок. А корпус – це може бути підтвердження знищення, бо не завжди мобільно-вогневій групі, навіть із відео, можуть підтвердити знищення цілі.

- А десь можна частини збитого використати для ЗСУ?

- Не напряму. Той же «Ланцет» збитий ми передали для досліджень – він новіший якийсь, більш модернізований. Мають проаналізувати його начинку.

- Люди інколи обурюються, що «шахеди» летять прямо над населеними пунктами і їх нібито ніхто не збиває.

- Їх збивають там, де мають збивати. Ми нікому не бажаємо 50 кг вибухівки на хату. Хоча комусь, може, й хочеться, щоб кожен квартал прикривало ППО, але тоді й ризики більші – все збите падатиме на житлові квартали.

- А як тут місцеві реагують?

- На щастя, тут люди хороші. Кажуть: «Ми вночі бачили, як летіло, а потім почули "бах" – і вже знаємо, що хлопці збили». Кажуть, що поки ми тут – сплять спокійно. Допомагають чим можуть, смаколики приносять.

- Ці ж «шахеди» з Херсонщини часто летять на Кіровоградщину. Тому виходить, що ви тут і земляків захищаєте.

- Не все звідси летить саме на Кіровоградщину – захищаємо всіх, але і так можемо казати. До речі, «шахеди», які ми останніми збили, якраз летіли на Кіровоградщину. Тож так, багато всього, що летіло б на наш дім, збивається тут.

Фото Мирослави Липи та 121 бригади ТрО