Кропивницький дефлімпієць Владислав Гриценко про свій шлях до чемпіонства

Ми живемо у світі, наповненому дивовижними людьми, проте поки про успіхи одних знають мільйони, інші залишаються менш помітними. Дефлімпійці — це спортсмени з порушеннями слуху, які беруть участь у спеціальних міжнародних спортивних змаганнях — Дефлімпійських іграх. Ці ігри є аналогом Олімпійських ігор, але організовані для людей, які мають втрату слуху. Вони проводяться кожні чотири роки, почергово зимові та літні.

Дефлімпійські ігри започатковані у 1924 році в Парижі та є найстарішими змаганнями для людей з інвалідністю. Спортсмени змагаються без використання слухових апаратів, а для суддівства використовуються візуальні сигнали, такі як прапорці або світлові індикатори. Ігри сприяють соціальній інтеграції людей з порушеннями слуху та демонструють їхні спортивні досягнення.

Дефлімпієць Владислав Гриценко з Кропивницького має призові місця на Дефлімпійських іграх та на декількох чемпіонатах світу. Він розповів про свої спортивні досягнення та подальші цілі в житті.

- Розкажіть трохи про себе.

- Мене звати Владислав, я з Кропивницького, навіть не знаю, що про себе розповісти. Професійно займаюсь спортом, виступаю на міжнародних змаганнях, з 10 років займаюсь плаванням.

- Як ви прийшли до спорту? Чому обрали саме плавання?

- Мені порадила тітка, запитала, чи не хочу я піти на плавання. Я був малий, не знав, хочу я цього чи ні. Проте з першого тренування я прямо закохався в це, у мене одразу з’явилося бажання стати крутим плавцем.

 
- Ви - призер Дефлімпійських ігор-2022, розкажіть про участь в цих змаганнях.

- Так, це були мої перші Дефлімпійські ігри. Було надзвичайно страшно, чи зможу я привезти медаль в Україну, чи ні. Дуже переживав, навіть не спав ночами, не їв. Постійно думав про те, як я виступлю. Проте коли я вийшов у фінал, я переборов свій страх, налаштувався та довів, що я можу все. Завоював дві срібні медалі. Навіть не можу передати, скільки емоцій я отримав. Моє життя сильно змінилось, став більш впевненим у собі.

- Дві срібні медалі - це за різні категорії?

- Це були дистанції 100 та 200 метрів брас, на жаль, на 50 метрах програв, причиною стало те, що не налаштувався правильно.

- Які ваші найбільші спортивні досягнення?

- Поки не можу сказати, тому що я все залишаю в минулому, зараз я готуюсь до Дефлімпійських ігор в Токіо, ціль підготуватися до них.

- Які значні досягнення у вас є, окрім участі у Дефлімпійських іграх? Де здобували перемоги?

- У 2023 році брав участь на Чемпіонаті світу Аргентини там взяв три срібла та два золота. Також у 2021 році брав участь у Польщі на Чемпіонаті світу, тоді три срібні нагороди завоював.

- Які у вас зараз спортивні цілі?

- Моя ціль - це приготуватися до Токіо, виправити свої помилки з технікою. Вірю, що привезу “золото” в Україну з улюбленої дистанції - 200 метрів брасом. Будемо з тренером робити все, щоб стати сильніше.

- Що відрізняє змагання спортсменів з порушеннями слуху від інших?

- Особисто для мене, це думка про те, що ти краще всіх, і не важливо, чи є у тебе проблеми зі слухом, ти можеш все поки живеш.

- Чи мають дефлімпійці такі ж нагороди за медалі, як і олімпійці? Чи достатня підтримка від держави?

- Так, премії такі ж самі. Держава дає гроші, дає все інше, з цим все нормально.

- Чи є українські дефлімпійці такими ж успішними на світовій арені, як і олімпійці чи паралімпійці?

- Дефлімпійські ігри не такі популярні, на жаль, як Паралімпійські, хочеться, щоб вони були на такому ж рівні. А загалом наші спортсмени показують дуже високі результати.

- Як ви вважаєте, у нашому місті та й загалом в Україні, недостатньо приділяють уваги проблеми людей, які мають вади слуху? Що можна було б покращити?

- Чесно, я не знаю. Не знаю, чого не вистачає Україні, щоб щось змінилося, не знаю що відповісти.

- З якими найбільшими проблемами ви стикаєтесь у своєму житті через вади слуху?

- Є проблема очікувана. Не чую, коли люди тихо говорять, доводиться просити, щоб трохи гучніше повторили.

- Хто вас тренує? Що можете розповісти про свого тренера?

- Моя тренерка Олена Кузніцова, вона дає мені все, щоб стати сильнішим. Вона мотивує мене, у важкі моменти завжди підтримує та вислуховує мене, вона для мене як рідна мама.

- Що надихає вас рухатися далі? Чи бували моменти, коли ви думали піти з професійного спорту?

- Доводити, що я можу досягти ще більшого. Багато було разів бажання піти зі спорту, але не зміг, все одно я дуже сильно це люблю.

 
- Чим ви займаєтесь окрім плавання, які ваші хобі?

- Та взагалі просто люблю гуляти з друзями, подорожувати світом. Але найбільше мені подобається ходити на риболовлю, там дуже тихо та спокійно.

- Чим думаєте займатися після спортивної кар’єри? Не думали стати тренером?

- Взагалі у мене в планах після спорту займатися бізнесом, я вже маю ідею щодо цього. Тренером не сильно хочу бути, це надзвичайно велика відповідальність.

- Важко поєднувати спорт та особисте життя й навчання?

- Так, звичайно тяжко, але я вже звик до такого графіку, тому нормально, мені 22, я навчаюсь на тренера, тому доводиться все встигати.

На жаль, проблеми людей з порушеннями слуху у нашому суспільстві не мають належної уваги, адже переважна більшість людей не стикається з тими життєвими викликами, з якими доводиться жити людям, які слабо чують. Проте люди доводять, що слух не перепона, особливо коли це стосується спортивних висот.