«Татуна»: як учителька фізкультури стала фахівцем з озброєння у 3-му полку ССО
За мирного життя у військової з позивним «Татуна» – вдала кар’єра в популярному виді спорту, хокею на траві, нагороди в чемпіонаті України, викладання фізичної культури у школі. Вже півтора роки, як мешканка Кропивницького на відповідальній посаді в 3-му полку ССО, про що говорить з гордістю та натхненням. Як виявилося, зодягнути форму та служити у війську було її дівочою мрією, а розпочата з боку росії повномасштабна війна лише пришвидшила її здійснення.
Вчителька з медаллю чемпіона
У дитинстві весь вільний час «Татуна» присвячувала спорту. Із 3-го класу школи займалася гандболом, певний час – легкою атлетикою. Була рухливою, активною, а коли виповнилося 11 років, до школи прийшов тренер та запропонував усім охочим записатися до секції з хокею на траві. Колись цей вид спорту був дуже розвинений в Україні, в багатьох областях грали потужні команди. У Кропивницькому в ДЮСШ «Колос» було відділення з хокею на траві, а також і команда «Колос», в якій дівчина провела більшість років ігрової кар’єри.
«Я вперта: якщо ставлю мету – досягаю її, – розповідає «Татуна». – Не можу не відзначити своїх тренерів – Вікторію Махно, згодом Олену та Євгена Гончаруків. Вони вміли знайти підхід до дітей, зацікавити. Я майже одразу зайняла місце у воротах, можливо, тому, що не хотілося бігати з ключкою по полю (сміється). Маю гарну реакцію, швидко приймаю рішення. Остраху м’яча не було, хіба коли проводили матчі з хлопцями, в них значно сильніші удари».
Згодом «Колос» почав виступати в дивізіоні Б чемпіонату України. Став чемпіоном ліги, за що дівчата отримали звання кандидатів у майстри спорту. Сама команда перейшла в дивізіон А, де згодом найвищим досягненням стало третє місце. На жаль, як це часто трапляється, продовжувати зростати «Колосу» завадила фінансова ситуація.
Через брак коштів команда знялася зі змагань, а за найкращими гравцями прийшли пропозиції з інших клубів. «Татуна» певний час виступала в Борисполі та Полтаві. Паралельно зі спортивною кар’єрою навчалася в Кропивницькому педуніверситеті на вчителя фізичного виховання. Саме цією стежкою пішла у 2015 році, влаштувавшись на роботу в одну зі шкіл Кіровоградської області.
Коли покликання – ССО
Робота з підростаючим поколінням забирала весь час, бо, окрім знань, «Татуна» вкладала в дітей свою душу та сили. Її життя докорінно змінило 24 лютого 2022 року…
Насправді піти в армію наша героїня хотіла ще раніше, але тоді чоловік був категорично проти. Та вона звикла ставити мету і, нехай через певний час, досягати її. Ще з юнацьких років друзі та рідні чули від неї фразу «хочу в армію». Тож вони не здивувалися рішенню і зараз ці слова періодично згадують.
«У 2022 році допомагала ЗСУ, але не як військова. Мала завершити одну важливу для себе справу – підготувати двох учнів школи до вступу до Одеської військової академії. Багато працювала з ними особисто, а коли з цим успішно впоралася і вони стали курсантами, пішла до ТЦК», – згадує перший рік повномасштабної війни «Татуна».
У ТЦК пропонували вакансії в різних підрозділах, родах військ, але саме ССО серед них не було. Допоміг випадок – працівниця ТЦК подзвонила в 3-й полк ССО та запитала, чи є вакантні місця? Коли почула схвальну відповідь, тепер вже «м’яч» був на боці «Татуни». Їй довелося здати фізичні та психологічні тести, пройти співбесіду. І лише після цього вона була зарахована до елітного підрозділу.
«Мені подобається атмосфера справжнього війська, – розповідає про свої перші армійські будні «Татуна». – Мій батько був десантником, а згодом в Кропивницькому проходив перепідготовку. У старших класах школи на допризовній підготовці юнаків дівчата йшли на медицину, а я приєднувалася до хлопців розбирати та складати автомати, кілька разів їздили на полігон вчитися стріляти. До речі, вже як військова, отримувала схвальні відгуки від інструкторів, що гарно стріляю. Тож певні, нехай і поверхневі, знання мала, але головне – було бажання вчитися. Якщо чогось хочеш, не шкодуєш часу та сил, лупцюєш цю скелю, поки не досягнеш бажаного».
«Сотий» ВОС у сонячній Італії
У вересні 2023 року «Татуна» стала до лав ЗСУ та відправилась разом з іншими новобранцями проходити базову підготовку на військову базу в Італії. Неподалік Рима впродовж п'яти тижнів українці проходили цикл підготовки за стандартами НАТО.
«Нас відправили в школу піхоти. Інструктори одразу зізналися, що вони не мають такого досвіду реальної війни, проте можуть передати нам знання натівської школи. Із найцікавішого – відпрацьовували нічні виходи, зачистку будівель, в тому числі з використанням холостих патронів. На полігонах стріляли з Браунінга та кулеметів. Вчилися окопуватись, це коли наш взвод з кількох десятків людей мав за півдоби власноруч звести обумовлену фортифікацію. Ще сподобалася медична підготовка, зокрема на манекенах практикувалися вставляти декомпресійну голку», – згадує своє перебування в Італії військова.
Навчання продовжилося і по поверненню в Україну, поки не відбулось призначення на посаду за напрямком забезпечення полку озброєнням. Справа це нелегка та відповідальна, потребує спеціальних знань і досвіду. Всі вони були набуті під час служби. Нещодавно «Татуна» повернулася з Донецького напрямку, де разом із своїми основними обов'язками допомагала побратимам на кухні.
«В армії, особливо – на передовій, немає дрібниць. Все має бути організовано на найвищому рівні, якісно та вчасно. Бачу, як хлопці втомлюються, як віддають сили та здоров'я, а іноді і життя заради рідної землі. Тож хочу бути максимально корисною у нашій служба, – розповідає «Татуна». Власне, дівчина не планує зупинятися у військовій кар'єрі. Наразі вона – старший солдат, і коли настане її черга йти на сержантські курси, планує це зробити. – Особисто я жодної хвилини не шкодувала, що пішла служити, і нині – у Силах спеціальних операцій. Я прийшла сюди за покликанням, тут завжди хотіла бути, тут бачу себе і сьогодні, і в майбутньому».
«Сьогодні ти потрібен Україні»
Життя «Татуни» пов'язане з Кропивницьким. Вона і сьогодні, у вільну від служби годину, любить пройтись тихими вуличками.
«Особисто мені Київ та інші мільйонники не подобаються, я люблю тихі і спокійні міста, – сповнена теплих слів спецпризначенка про рідне місто. – Раніше менше про це думала, а тепер ціную те, що маємо. Коли бачу, якою ціною дістається утримання миру в тому ж Кропивницькому та інших містах. Знала в області доволі заможного фермера, якій з початком війни всі справи передав сину та пішов воювати. Це був його вибір, він мав достатньо можливостей продовжувати успішно вести бізнес. На жаль, він загинув».
Вона зробила свій вибір – стала частиною елітного підрозділу, де кожен день наближає нашу країну до перемоги. А який вибір зробиш ти? Чекати чи діяти? Україна сьогодні потребує не просто солдатів, а професіоналів у всіх сферах: будівельників, інженерів, програмістів, медиків. У ССО знайдеться місце для кожного, хто готовий віддати свої знання, навички та сили для спільної перемоги. Можливо, саме твоя сміливість, твоя рішучість і твій талант стануть вирішальними в боротьбі за майбутнє України.
Автор: Дмитро Шаповал. Публікація підготовлена спільно з 5 центром рекрутингу ССО.
5 центр рекрутингу ССО
Контакти:
· Сайт
· Телеграм
· Фейсбук
· Вакансії
· Телефон: 0800357174
Адреси:
• м. Київ, Оболонська набережна, 7, корпус 1 (9:00 – 18:00).
• м. Дніпро, проспект Олександра Поля, 2 (9:00 – 18:00).
• м. Хмельницький, вулиця Соборна, 16 (8:00 – 17:00).
