Від Вифлеєма до Кропивницького: як пластуни передають вогонь миру

Традиційно перед Різдвом до Кропивницького передають Вифлеємський вогонь миру, проте мало хто замислюється, навіщо нам ця традиція та який шлях долає вогонь, аби потрапити до нас. Детальніше про це CBN розповів представник національної скаутської організації «Пласт» Святослав Герасімов, який передає Вифлеємський вогонь з 2017 року.

Святослав Герасімов

- Коли започаткували традицію передавати Вифлеємський вогонь миру?

- Вифлеємський вогонь миру передавати почали у 80-х роках австрійські скаути. Вони хотіли зробити до Різдва символічну акцію з передачі вогню, який горить весь рік в місці народження Ісуса Христа у Вифлеємі. Потім це підхопили інші скаутські організації по всьому світу і зараз це загальноскаутська акція передачі вогню до країн, де ці організації функціонують. Український Пласт щорічно офіційно з 1996 року передає Вифлеємський вогонь.

- Хто саме з пластунів має право передавати Вифлеємський вогонь?

- Загалом немає такого правила, що якась одна людина має передавати вогонь. У нас в станиці це добровільно відбувається, тобто хто хоче, хто має бажання, або за можливості. Бо не кожен може правильно графік свій скласти, щоб усе встигнути. А так передавати Вифлеємський вогонь можуть всі члени організації і навіть ті, хто не є її членами. Щодо інших країн не знаю, але, наприклад, в Україні є приятелі пластунів і вони можуть разом з нами передавати вогонь.

- Яку символіку має Вифлеємський вогонь?

- Взагалі Вифлеємський вогонь символізує мир, тому що якраз, коли його почали передавати, була нестабільність у світі. Але вогонь несе також і любов, злагоду в родини і домівки, в яких він горить. Загалом, який сенс людина собі закладе, такий і буде нести вогонь для неї, бо це більше про особисте вірування.

- Чим відрізняється Вифлеємський вогонь від Благодатного вогню?

- Ключове те, що Благодатний вогонь передають перед Великоднем і це більше релігійна акція. Скаути в ній майже не беруть участі, переважно цим займаються священнослужителі. А Вифлеємський вогонь - це скаутська акція, яку проводять перед Різдвом. І ще різниця в тому, що Вифлеємський вогонь можна гасити. Тобто, якщо ви його взяли, наприклад, в храмі, загасили і потім запалили, його сила нікуди не зникне, тому що тут більше сила не релігійна, а сила духовна.

- Ви сказали, що вогонь можна загасити. А чи є певні забобони, або речі, які не можна робити з вогнем?

- Певні забобони є, але це залежить від регіону, в який Вифлеємський вогонь передають, від станиці. Але в нас немає таких забобонів, нам головне, щоб вогонь запалився і щоб це був саме Вифлеємський вогонь. Усе інше нам неважливо, бо зі зрозумілих причин ми не можемо весь час тримати його запаленим. Як мінімум, він летить в літаку з Ізраїля до Європи і там свічку запалювати не можна. Тому в нашій станиці немає ніяких забобонів.

- Звідки свій шлях починає Вифлеємський вогонь?

- Вифлеємський вогонь традиційно беруть австрійські скаути, але до них можуть доєднатися всі охочі. Вони їдуть в Ізраїль до Вифлеємської печери, де народився Ісус Христос, і там вічно горить цей вогонь. Вони його перебирають і привозять в Європу. Центральну передачу можуть робити в різних місцях, цьогоріч, наприклад, це було у Відні і звідти Вифлеємський вогонь потягом їде до Києва, де його розповсюджують по інших поїздам, які їдуть в осередки скаутських організацій. І вже потім його перебирають ці осередки і далі на власний розсуд передають вогонь різним організаціям, військовим частинам, державним установам тощо.

- Коли Вифлеємський вогонь почали передавати до Кропивницького?

- У Кропивницькому Вифлеємський вогонь почали передавати ще в 1990-х, коли тут була досить активна станиця, було багато учасників, гуртків, курені були. Але десь в 2000 роках, на жаль, станиця занепала: було багато організаційних моментів і верховників не було. Відродилася вона в 2016 році та функціонує й досі.

- Як вогонь потрапляє до нас?

- Між Пластом і Укрзалізницею є певна домовленість. Тож у Києві відбувається центральна передача на залізничному вокзалі. Потім крайовий координатор розподіляє, хто в який потяг заносить вогонь, щоб він потрапив в усі міста і потім ми його отримуємо в Кропивницькому. Цьогоріч це сталося 9 грудня і потім вогонь в нас зберігається до дати передачі різним організаціям. Але до Різдва Вифлеємський вогонь має потрапити до всіх охочих.

- Чи траплялися цікаві історії, конфузи під час перевезення вогню?

- У нас загалом весь час цікаві історії з тим, як вогонь до нас доїжджає. Наприклад, цьогоріч вперше він доїхав до Кропивницького. Минулого року він приїхав в Знам’янку і в нас не було фізичної можливості його забрати звідти. Пощастило, що в той день я був в Івано-Франківську і в місцевої станиці взяв цей вогонь.

У цьому році в нас два конфузи сталися. Ми мали отримати вогонь ще 7 грудня. Тоді виявилося, що передали одну лампадку на потяг, а доставити їх мали на дві станції: в Кременчук і в Кропивницький. Тому сказали, що вогонь буде наступного дня. 8 грудня приїхали наші пластуни до вокзалу, під’їжджає поїзд, а в ньому немає вогню і ніхто не знає, де він. Як виявилося, його виклали на іншій станції. Тому ми отримали вогонь дев'ятого. Але якихось конфузів, коли ми вже вогонь отримали і якийсь негаразд стався, не було.

- Як і хто вирішує, в які установи або організації передавати вогонь?

- По-різному буває. Якщо організація не запропонувала сама, то я, як координатор, телефоную. Нам цьогоріч багато дзвонили військові, бо через те, що я не маю номерів телефонів військових частин, мій номер передають між собою бійці. Також номери всіх координаторів передають у Генштаб і далі він передає їх військовим частинам безпосередньо.

Якщо говорити за міську раду, обласну раду, то я особисто зателефонував. Нам, як організації, важливо, щоб під час передачі були присутні представники медіа, тобто, будь-який наш прихід в обласну раду, наприклад, на якісь їхні урочистості, або в міську раду на сесію, це одразу інфопривід. Завдяки висвітленню в ЗМІ, люди бачать, що вогонь є і що його можна отримати.

- Куди зазвичай необхідно передавати Вифлеємський вогонь?

- Наша ціль номер один - це храми Православної церкви України. Всі ті, що є в місті, ми обходимо. Всі інші організації є другорядними, але, для мене особисто, важливо передати ще нашим військовим і друзям Пласту. Військовим передаємо, тому що більшість з них не зможуть бути на Різдво зі своїми родинами і ми хочемо, щоб хоча б такий символічний вогонь був з ними під час святкування і нагадував їм про те, що їх чекають вдома.

Щодо друзів Пласту, то в цьому році ми передавали «Бабі Єльці». Ми з ними співпрацювали по декількох заходах і вони дуже привітно ставляться до Пласту. Також ми передавали в ДСНС. Там дуже нас завжди чекають, тому ми просто аналізуємо, наскільки було важливо певним організаціям чи людям отримати вогонь. Бо одразу видно, коли люди щирі і хочеться їм ще раз і ще раз носити вогонь.

- Ми знаємо, що Пласт передає Вифлеємський вогонь. А чим ще організація займається?

- Національна скаутська організація Пласт займається, перш за все, вихованням патріотичної здорової молоді. Членом організації може стати будь-яка людина від трьох років до 99+. Для молоді, дітей це важливий елемент соціалізації, як мінімум, а як максимум, це можливість отримати навички, які потрібні будуть в подальшому житті. Ось, наприклад, я координатор і мене особисто знають дуже багато людей хоча б через Пласт, тому що багато заходів організовую і для мене це важливо. Також здобуваю і організаторські навички. У старших пластунів є своя тематика і свої різні активності.

У Пласті взагалі можна розвиватися в будь-яких напрямках. Наприклад, є морський Пласт, де навчають, як плавати на різних суднах, на вітрильниках на річках, озерах, до повномасштабного вторгнення навчали як плавати і на морях. Так само є літунські Пласти, де навчають літати на дельтапланах, як їх конструювати тощо. Є просто практичні навички Пласту, такі як життя в природі, як не нашкодити своїм перебуванням в природі, тобто це екологічне пластування. Є етнопласт - такий табір, який розвиває історичний і культурний складник в Україні серед молоді. Тобто Пласт це універсальна організація.

Нині в Кропивницькому організація переживає досить нелегкий період, тому що наші старші пластуни, які є верховниками, які збирали гуртки, вони або воюють, або за кордоном. Тому у нас зараз старших пластунів дуже мало. І нині функціонують ті гуртки, які були до повномасштабного вторгнення. Тож ми зараз активно шукаємо верховників, які мають бажання, вільний час працювати на волонтерських засадах та вмотивовані навчати дітей і підлітків. Якщо в нас все-таки хтось виявить бажання, то в нас набори будуть оприлюднені в наших сторінках на Facebook та в Instagram.

Фото з особистого архіву Святослава Герасімова.