Як бухгалтерка з Кіровоградщини стала трактористкою

Повномасштабна війна суттєво вплинула на ринок праці: через брак кадрів вакансії, які вважали чоловічими, опановують жінки. 50-річна бухгалтерка з Кіровоградщини Альвіна Брага стала однією з тих, хто не побоявся змін. Жінка живе в Маловисківській громаді і має власне фермерське господарство. Життя змусило її опанувати нетипову для себе професію та сісти за кермо трактора. В інтерв’ю CBN вона розповіла про роботу трактористкою.

- Чи давно працюєте бухгалтеркою?

- Бухгалтеркою почала працювати, як тільки закінчила професійно-технічне училище № 16, після 11 класу. Навчатися нікуди не захотіла їхати, бо була надто домашня. 30 червня отримала диплом, 1 липня пішла обліковицею на ферму, де пропрацювала два з половиною роки і потім мене забрали в бухгалтерію в сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Славутич». Там працювала понад 10 років, розрахувалася і через рік запропонували роботу у водоканалі бухгалтеркою. З 2007 року і перед початком війни я з водоканалу розрахувалася, а потім вже пішла у фермерське господарство на роботу. Як починала я з землі, так мене до неї і повернуло.

- Чому вирішили поєднати своє життя з професією трактористки?

- Як ще працювала у СТОВ «Славутич», заробила собі пай - шість гектарів землі. Якось люди підійшли прямо додому, кажуть: «Ви не хочете взяти землю?». І вирішили ми в лютому 2024 року відкрити фермерське господарство та уклали договір оренди. Нині в нас є три трактори, якими обробляємо вже 38 гектарів землі.

Але ж чоловіків мобілізують, бо захищати країну треба, але й працювати також комусь треба, економіку підіймати. Тому війна внесла свої корективи. А чоловік працює рятувальником, то як є вільний час, обробляє землю на тракторі. Він першим пішов навчатися на тракториста через Державну службу зайнятості, а потім і я вирішила.

- Як проходило навчання?

- Я пішла до Маловисківського управління Новоукраїнської філії Кіровоградського обласного центру зайнятості у справах, а там дівчата запитали, чи немає в мене знайомих, які хотіли б навчатися на трактористку. Я й сказала, що сама хочу. Мені запропонували долучитися до експериментального проєкту, завдяки якому жінкам представляють технічні професії. Навчатися було не важко: водійські права в мене є ще з 2016 року, а чоловік вдома показував, як керувати трактором, правила дорожнього руху я знаю.

- Як ваші рідні поставилися до того, що ви обрали «чоловічу» професію?

- Спочатку рідні думали, що я жартую, чоловік мене не пускав, казав, що я ніколи в житті на машині їздити не буду. Але я як надумала, то вже все. Я особливо не ділю чоловіча це, чи жіноча робота. Як у селі виріс, то все, що можеш, все робиш. Ще й зятю запропонувала пройти навчання через службу зайнятості, то він опановує фах тракториста-машиніста.

Я не геть з ніг падаю, але коли треба - поїхала, приїхала і всі щасливі, що мама всебічно розвинена. Днем у мене основна робота - бухгалтерія, а ввечері на полі допомагаю, ще й цього року посівна важка.

- Як відчувалося вперше сісти за кермо трактора?

- Зрозуміло, як жінці, трохи лячно було, бо така здорова махіна. Але чоловік був поруч, усе показував зрозуміло, доступно. Спочатку тільки з ним тренувалася їздити. Куди він ввечері прямував, туди і я. Звикала до трактора недовго: десь півтора-два місяці.

- Які роботи ви виконуєте?

- Мене залучали до культивації, підвезення води, дискування після пшениці. Під час культивування менше відповідальності, дискування вже трохи складніше, а підвозити воду зовсім не складно - сів та поїхав.

Поки що ще не сіяла, бо як навчалася, вже було посіяно. А цьогоріч екстремальна сівба була, бо погода несприятлива, тому недоречно було мені брати в ній участь, оскільки не мала достатньої практики.

- Чи не важко вам поєднувати дві роботи?

- Це вже просто така звичка. Як у колгоспі ми працювали, то тут бухгалтеркою, там послали на току важити, а тут уже машини приїхали із зерном. Я свою дитину майже не бачила, бо я йшла на роботу на 7:00 на планірку, а потім цілий день мене немає, а як жнива, то літом о 2:00 - 3:00 ночі поверталася додому. Того ще змолоду постійно в русі, в дорозі і хочеться, щоб дітям своїм щось трошечки краще було, легше жити в цьому світі, щоб вони трохи забезпеченіші були.

- Чи плануєте надалі розвиватися в цьому напрямку?

- У мене є права на маленький трактор, але вдома ще є трактор Т-150, він більший, тому планую ще піти навчатися, щоб і на ньому їздити. Тоді ще зможу робити і культивацію, і рихлення ґрунту, і оранку ґрунту.

Фото з особистого архіву Альвіни Браги.