Як допомогти дитині не стати жертвою чи учасником цькування

Є явища, причини яких варто розуміти, щоб упереджувати. Серед них цькування або булінг - різновид насильства, що відбувається переважно в організованих колективах з певною особистою метою. Особливо часто страждають від нього підлітки. Кандидатка психологічних наук, доцентка Донецького державного університету внутрішніх справ Наталя Цумарєва розповіла про особливості підліткового віку та чому саме серед підлітків розповсюджене явище булінгу. А ще дала поради батькам, як запобігти тому, щоб дитина не стала ні жертвою булінгу, ні агресором, який може ображати інших.

Наталя Цумарєва

- Які психологічні причини того, щопідлітки влаштовують булінг?

- Булінг серед підлітків має глибокі психологічні причини, які можуть бути пов’язані як із віковими особливостями, так і з зовнішніми факторами виховання та соціального середовища. Психологічних причин булінгу серед підлітків декілька. Це і потреба у домінуванні та самоствердженні, оскільки підлітковий вік – це період формування особистості, і деякі діти намагаються підвищити власний статус через приниження інших.

Інколи причиною є низька самооцінка та невпевненість. Агресори самі страждають від невпевненості, а булінг стає способом знецінення інших для тимчасового відчуття переваги. Сімейні проблеми та виховання також впливають. Діти, які зростають у жорстоких або байдужих сім’ях, можуть відтворювати таку поведінку у спілкуванні з однолітками. Також якщо дитина бачить агресію у дорослому світі (вдома, у школі, в медіа), вона може сприймати її як норму та повторювати.

Деякі підлітки ще не вміють співпереживати іншим або не усвідомлюють, наскільки їхні дії можуть завдати болю, тобто низький рівень емпатії. А ще це груповий вплив - підлітки часто хочуть бути прийнятими групою. Якщо група підтримує агресивну поведінку, окремі її члени можуть брати участь у булінгу, навіть якщо самі не є ініціаторами. Бажання привернути увагу провокує те, що іноді підлітки вдаються до булінгу, щоб отримати визнання або хоча б реакцію від інших.

- Чи це особливість саме цього віку?

- Так, у певному сенсі булінг пов’язаний із особливостями підліткового віку: гормональні зміни можуть посилювати емоційну нестабільність і агресію; пошук себе та своєї ролі в суспільстві – іноді через негативні способи самоствердження; потреба у незалежності та порушенні правил – деякі підлітки протестують проти загальноприйнятих норм.

Проте булінг – це не обов’язкова частина дорослішання. У здоровому середовищі підлітки можуть навчитися будувати стосунки без агресії. Важливу роль відіграють школа, сім’я та суспільство, які можуть запобігти булінгу через виховання емпатії та поваги.

- Чи булінг більш розповсюджений у нинішній час? Чи повʼязано з існуванням соцмереж?

- Так, булінг став більш розповсюдженим у нинішній час, і значною мірою це пов'язано з існуванням соціальних мереж. Соцмережі створили нові форми булінгу, зокрема кібербулінг, який може мати ще серйозніші наслідки, ніж традиційний булінг. Фізичний та вербальний булінг завжди існував, але соцмережі зробили його більш глобальним, доступним і важко контрольованим. Крім того, через соцмережі жертви можуть зазнавати булінгу 24/7, що посилює його психологічний вплив.

- Чому булінг став поширенішим?

- Люди можуть залишатися анонімними або діяти під фальшивими профілями, що сприяє агресивній поведінці. Також сприяє швидкість розповсюдження інформації – будь-який негативний або образливий контент може миттєво стати вірусним. Постійний доступ – жертви кібербулінгу не можуть «втекти» від переслідувачів, адже цькування триває і після школи чи роботи. Впливає й відсутність безпосереднього контакту – кривдникам легше ображати інших, коли вони не бачать їхніх реакцій у реальному житті. А ще молодь часто прагне відповідати ідеалам соцмереж, що може призводити до глузування з тих, хто не відповідає цим стандартам.

- Які причини додатково провокують таке явище у нашому суспільстві (можливо, війна та емоційна напруга з нею повʼязана, економічні причини тощо)?

- Булінг у суспільстві має багато причин, і вони часто є комплексними: сучасні соціальні, економічні та політичні виклики, зокрема війна, економічні труднощі та загальна емоційна напруга, можуть сприяти зростанню агресії серед людей. Через війну багато людей переживають травми, втрати, невизначеність щодо майбутнього. Це може підвищувати рівень агресії та нетерпимості в суспільстві.

Нині впливає ще переміщення та соціальна дезінтеграція – внутрішньо переміщені особи можуть стикатися з упередженим ставленням у нових громадах, що сприяє булінгу. Причиною є й мілітаризація суспільства – війна змінює соціальні норми, і певна жорсткість може переноситися у повсякденне життя.

Серед соціальних причин є й економічні, оскільки люди, які стикаються з матеріальними труднощами, можуть бути більш роздратованими та схильними до агресії, а через економічні труднощі зростає конкуренція за робочі місця, освіту, соціальні блага, що провокує конфлікти.

Ну а фінансовий дефіцит в родині призводить до напруги, стресу, а іноді й до жорстокого поводження з дітьми, які потім можуть проявляти агресію в школі чи соцмережах.

Наступний аспект - соціальна ізоляція та розрив у комунікації. Цей фактор провокує дистанційна освіта та робота – через пандемію та інші чинники багато людей стали менш соціально активними, що вплинуло на навички комунікації та емпатію. Втрата традиційних соціальних зв’язків – сім’ї, громади та освітні інституції не завжди можуть забезпечити достатню підтримку дітям та підліткам.

Соцмережі та цифровий світ теж грають злу роль в цьому. Через анонімність і безкарність багато хто вважає, що в інтернеті можна поводитися агресивніше без наслідків. До того ж у медіа та соцмережах загалом популяризуються токсична поведінка, знущання, «тролінг».

Ну й варто згадати про відсутність ефективної протидії булінгу. Тут і недостатня робота шкіл і держави – не всі освітні заклади мають програми боротьби з булінгом, а законодавство не завжди ефективно захищає жертв, і суспільна толерантність до насильства – у багатьох культурах агресивна поведінка вважається «нормальною» або виправдовується (наприклад, «чоловіки повинні бути сильними», «це просто жарти»). 

- Чи можуть батьки зменшити ризики того, що їхня дитина може стати як жертвою, так і нападником?

- Одна з основних порад - це розвивати здорову самооцінку дитини. Для цього заохочуйте її досягнення, підтримуйте її інтереси. Також пояснюйте, що таке булінг, як його розпізнати та як правильно реагувати, розкажіть дитині, що не можна мовчати про знущання. Важливо звертатися до вчителів, батьків або інших дорослих. Навчайте дитину, як налагоджувати дружні стосунки, відстоювати свої кордони та ефективно вирішувати конфлікти. Варто навчити дитину, як уникати небезпечних ситуацій та захищати себе.

Запобігання тому, щоб дитина стала агресором, має трохи іншиий підхід. Діти часто переймають моделі поведінки дорослих. Тож важливо всласним прикладом показувати, як вирішувати конфлікти мирним шляхом, а не агресією. Навчайте дитину висловлювати свої почуття без агресії, використовувати слова замість фізичного насильства, вчіть її розуміти почуття інших, ставити себе на місце людини, яку можуть образити.

Відповідальність за вчинки теє має бути: якщо дитина проявляє агресію, важливо не просто карати, а пояснювати, як її дії впливають на інших. І щодо інтернету – обмежуйте доступ до жорстоких відеоігор, фільмів, сторінок у соцмережах, що популяризують насильство.

- Як діяти, якщо дитина вже зіткнулася з булінгом?

- Якщо дитина – жертва: вислухайте без звинувачень, підтримайте, поясніть, що вона не винна. Повідомте вчителів, адміністрацію школи, за потреби зверніться до психолога. Створіть довірливу атмосферу – дитина має знати, що ви на її боці. Не звинувачуйте її – не кажіть, що вона «сама винна» або «не так себе поводила». Дайте зрозуміти, що вона не одна, розкажіть, що булінг – це серйозна проблема, але вона вирішувана. Запитайте, хто саме і як проявляє булінг (фізичний, вербальний, кібербулінг).

Дізнайтеся, коли і де це відбувається. З’ясуйте, чи є свідки – це може допомогти у розв’язанні конфлікту. Повідомте відповідальних осіб. У школі – зверніться до класного керівника, соціального педагога або адміністрації школи з офіційною заявою. Якщо булінг у соцмережах – зробіть скриншоти образливих повідомлень, заблокуйте кривдника та поскаржтеся адміністрації соцмережі. Якщо булінг фізичний або має серйозні наслідки – зверніться до поліції.

Допоможіть дитині відновитися емоційно. Поговоріть про стратегії реагування (наприклад, ігнорувати агресора, відповідати впевнено, не залишатися наодинці). Запишіть дитину до психолога, якщо ситуація серйозна. Допоможіть знайти нове коло спілкування (гуртки, спортивні секції).

- Що робити, якщо дитина – агресор?

- У випадку якщо дитина – агресор: встановіть чіткі правила поведінки в сім’ї. Дізнайтеся, чому вона проявляє агресію (можливо, у неї стрес чи проблеми). Навчіть альтернативних способів вираження емоцій, за потреби зверніться до психолога.

Якщо ви дізналися, що ваша дитина ображає інших, важливо не ігнорувати це, а діяти. Не виправдовувати, а розібратися в причинах. Запитайте, чому вона так поводиться. Агресія часто є наслідком проблем у сім’ї, низької самооцінки, стресу. Поясніть, що поведінка дитини має наслідки для інших і для неї самої. Навчайте відповідальності - дитина має вибачитися перед жертвою. Це важливий етап розуміння своєї провини.

Варто контролювати оточення та поведінку дитини, стежте, з ким вона спілкується, які відео дивиться, які ігри грає. Обмежте вплив агресивного контенту та навчіть емпатії. Якщо поведінка не змінюється, зверніться до шкільного психолога або фахівця.

- А якщо дитина – спостерігач?

- Діти, які бачать булінг, часто не знають, як реагувати. Важливо пояснити, що мовчання сприяє агресору. Навчіть дитину підтримувати жертву (наприклад, після інциденту сказати: «Я бачив, що сталося, ти не один»). Заохочуйте повідомляти дорослим про випадки булінгу – це не «ябедничання», а допомога. Покажіть, як діяти разом із друзями – агресор рідше чіпляється до тих, хто має підтримку.

- Коли варто звертатися до поліції чи психолога?

- До поліції: якщо булінг переходить у фізичне насильство, серйозні погрози або кібербулінг із публічним приниженням. А до психолога - якщо дитина має ознаки стресу (страх ходити до школи, замкнутість, зміни в поведінці, проблеми зі сном, тривожність).

Загалом у всіх випадках головне завдання батьків – бути надійною підтримкою для дитини, допомогти їй не лише впоратися із ситуацією, але й навчитися правильно реагувати на подібні виклики в майбутньому.

- Як боротися з булінгом у соцмережах?

- Освіта та підвищення обізнаності – навчати дітей і дорослих, як реагувати на булінг. Контроль та модерація контенту – соцмережі впроваджують механізми боротьби з булінгом (скарги, блокування акаунтів). Підтримка жертв – розвивати психологічну допомогу та платформи підтримки.

Таким чином, соцмережі значно вплинули на поширення булінгу, але водночас вони можуть бути інструментом боротьби з ним.

- Чому діти стають агресорами у таких випадках? Часто це діти з благополучних родин. На що звертати увагу батькам?

- Діти можуть ставати агресорами з різних причин, навіть якщо вони виховуються у благополучних сім’ях. Агресія не завжди є наслідком проблем у родині – вона може бути способом самоствердження, результатом внутрішніх переживань або наслідуванням соціальних моделей. Зокрема діти стають булерами через бажання влади та контролю. Дитина може прагнути домінувати над іншими, змушуючи їх підкорятися, вона відчуває задоволення, коли має владу над слабшими.

Також агресія іноді є маскою для власної невпевненості - дитина може мати страх бути приниженою, тому нападає першою. Вплив сім’ї теж важливий - навіть у благополучних родинах можуть бути фактори, які формують агресивні моделі поведінки: гіперконтроль, надмірний тиск або високі очікування. Відсутність уваги з боку батьків - інші крайнощі, які теж негативні, як і жорсткі методи виховання або, навпаки, надмірна вседозволеність.

Соціальний вплив та тиск колективу теж варто брати до уваги. Дитина може боятися стати жертвою, тому бере участь у цькуванні інших. Бажання бути «крутим» перед однолітками може змушувати її діяти агресивно.

Щодо соцмереж - тут серед причин агресії наслідування популярних блогерів, які демонструють зневажливу поведінку, споживання контенту, що романтизує агресію, сарказм і приниження.

Агресія у дітей – це сигнал, що вони переживають внутрішні або соціальні проблеми. Навіть у благополучних сім’ях дитина може ставати булером через тиск оточення, бажання самоствердитися або нестачу емоційної підтримки. Батьки мають бути уважними до змін у поведінці, формувати здорове емоційне середовище та навчати дитину емпатії.

- На що звертати увагу батькам?

- На зміни в поведінці дитини. Наприклад, якщо виявляє жорстокість у словах чи діях. Глузує з однолітків, знецінює їхні досягнення. Відчуває задоволення від приниження інших, заперечує свою провину, звинувачує інших. Звертати увагу на соціальне середовище. Дивитися, чи ваша дитина спілкується з іншими дітьми, які самі проявляють агресію. Ставлення до авторитетів теж є певним орієнтиром. Прикладом, якщо дитина виявляє зневагу до вчителів, батьків, правил. Гостро реагує на критику або зауваження.

- Як можна зарадити цьому явищу на рівні суспільства?

- Важлива психологічна підтримка населення – особливо ветеранів, дітей, переселенців. Економічна стабілізація теж би позитивно сприяла - варто  розвивати програми допомоги та соціальної підтримки. Просвітницькі кампанії – в школах, медіа, на рівні держави щодо боротьби з булінгом. І жорсткіша відповідальність за булінг – ефективне законодавство та правозастосування.

Підлітки, які зазнали ГО “Дівчата” Гаряча лінія: 0 800 600 044 08:00 до 20:00. Або написати нам https://t.me/divchataorgbot