Як фінський волонтер опинився на лаві підсудних в Україні та чому його тримають під вартою
Фінський волонтер опинився на лаві підсудних після смертельної ДТП. У травні 2025 року його мікроавтобус збив чоловіка на узбіччі траси - ним виявився полковник СБУ. Попри спроби врятувати потерпілого, той помер у лікарні. Тепер ця справа виходить за межі звичайного розслідування аварії: фіну призначили найсуворіше покарання, його адвокат стверджує, що вирок занадто строгий, а тримання під вартою - безпідставне.
Події 18 травня 2025 року: як сталася ДТП
18 травня 2025 року фін Антті їхав на своєму мікроавтобусі Volkswagen Transporter по автодорозі М-03 з боку Харкова. Приблизно о 16:15 він проїжджав поблизу села Дудникове Полтавської області. На дорозі та частково на правому узбіччі із увімкненим аварійним світлом стояв автомобіль Toyota Highlander. Антті бачив автівку, але не водія, який вийшов з авто перевірити несправність переднього лівого колеса, присівши біля нього. Фін не встиг загальмувати та збив чоловіка.
Після зіткнення волонтер вийшов зі свого автомобіля та побачив, що перед автомобілем лежить чоловік. Антті дістав аптечку і почав допомагати потерпілому. Той дихав, але був без свідомості. Потім потерпілий прийшов до тями й навіть почав розмовляти, видимих кровотеч у нього не було. Неподалік стояла ще одна машина, з неї вийшли двоє людей. Антті звернувся до них, щоб вони викликали «швидку». До приїзду медиків минуло 20-30 хвилин.
Попри надану допомогу, потерпілий пізніше помер у реанімаційному відділенні Полтавської обласної клінічної лікарні імені Скліфосовського. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи від 5 червня 2025 року - внаслідок тяжких тілесних ушкоджень, спричинених аварією.
Згодом, уже в суді, фін уточнив, що напередодні трагедії він відвідував лікарню з приводу харчового отруєння. У день події почувався добре, алкогольні та наркотичні засоби не вживав, тільки ліки для шлунка, мобільний телефон у момент зіткнення не використовував. Цей нюанс важливий у контексті вироку, який винесуть згодом.
Хто такий Антті та чому він безальтернативно під вартою
34-річний громадянин Фінляндії Роопе Мікаель Мустонен (Антті) родом із Гельсінкі, де раніше працював охоронцем у метрополітені. З початком повномасштабного російського вторгнення він став волонтером: регулярно привозив в Україну допомогу для військових та цивільних осіб. Усі поїздки фін здійснював на власному мікроавтобусі Volkswagen Transporter, витрачаючи на це як особисті заощадження, так і залучені благодійні кошти. За цей час він налагодив постійну підтримку кількох українських бригад.
«Деяких військових та волонтерів, з якими ми співпрацювали, я можу навіть назвати своїми друзями. Вони мене підтримують зараз», – говорить Антті.
У день, коли сталася дорожньо-транспортна пригода, Антті рухався своїм бусом із Харкова до Києва - віз чергову гуманітарну допомогу.
З моменту аварії фінський волонтер безперервно перебуває під вартою. Друзі Антті залучили до справи адвокатів, які вже неодноразово подавали клопотання про зміну запобіжного заходу. Захисники апелюють до того, що ні в Полтавському районному суді, ні в будь-якому іншому суді України за аналогічних обставин не призначається запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави. Зазвичай у подібних випадках закон передбачає значно м'якшу міру - особисте зобовʼязання. Проте жодне судове засідання так і не закінчилося пом'якшенням запобіжного заходу.
Одна з причин такої позиції суду міститься в ухвалі Полтавського райсуду від 11 серпня 2025 року:
«Слід враховувати, що Роопе Мікаель Мустонен є громанянином іншої держави, який має право безперешкодного перетину державного кордону України та вже неодноразово виїздив за межі території України; в Україні офіційно не працевлаштований, не має сталих соціальних зв’язків, родичів та постійного місця проживання».
Через таке рішення іноземець опинився у соціальній ізоляції. Його родина перебуває у Фінляндії, тому побачення в СІЗО неможливі. Тривалий час Антті був позбавлений змоги спілкуватися будь з ким, окрім своїх адвокатів та консула Республіки Фінляндія. Лише після відповідного звернення правозахисників волонтера перевели до камери, де перебувають українці з мінімальним знанням англійської мови, що дало хоча б якусь можливість для комунікації. З рідними він розмовляє лише телефоном у чітко відведений для цього правилами СІЗО час.
Як суд першої інстанції обрав найсуворіший вирок
Судовий вердикт оголосили 1 жовтня 2025 року. Полтавський районний суд визнав Роопе Мікаеля Мустонена винним у скоєнні смертельної ДТП за частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України. Суддя призначив фіну покарання у вигляді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 роки, а також зобов'язав відшкодувати матеріальну та моральну шкоду родині загиблого.
Згідно із законом, ч. 2 ст. 286 КК України передбачає відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило тяжке тілесне ушкодження або смерть потерпілого. Санкція статті визначає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років із позбавленням права керувати авто до 3 років або без такого.
Попри те, що стаття формально містить реальний термін ув'язнення, судова практика свідчить про інше. Суд може застосувати (і у більшості випадків застосовує) статтю 75 КК України, яка дозволяє звільнити особу від відбування покарання з випробуванням, тобто призначити умовний строк.
Сувора безальтернативна відповідальність (від 3 до 8 років без можливості умовного терміну) настає лише тоді, коли ДТП вчинено у стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння (згідно зі ст. 286-1 КК України). Також суттєвою обтяжуючою обставиною могло стати залишення місця пригоди. Проте матеріали справи чітко вказують: Антті не був напідпитку та не покидав місце аварії.
Адвокат підсудного Михайло Тарасенко наголошує на повній аномальності цього прецеденту:
«Ми в Полтавському районному суді взагалі не знайшли покарання, пов’язаного з реальним позбавленням волі за цією частиною цієї статті, тобто Полтавський районний суд взагалі не позбавляє волі в межах таких статей. Там є винятки – якщо людина втекла й не надавала допомогу чи інші обтяжуючі обставини».
Захисник акцентує, що у подібних кримінальних провадженнях суди або взагалі не обирають запобіжний захід, або зупиняються на особистому зобов'язанні (навіть без вимоги застави). Натомість до фінського волонтера застосували найбільш жорсткий та безальтернативний запобіжний захід, який тільки існує в чинному кримінально-процесуальному законодавстві України.
Аргументи потерпілої: статус загиблого та позов на 15 мільйонів
Потерпілою у цьому кримінальному провадженні є вдова загиблого водія. Вона обіймає посаду голови одного з судів Харківської області, а її покійний чоловік мав звання полковника СБУ. Від коментарів вона наразі утрималася.
Під час розгляду справи в першій інстанції жінка закликала суддів відкинути твердження обвинуваченого про розкаяння. Вона зазначила, що це каяття є виключно декларативним. Згідно з матеріалами справи, позиція потерпілої та її представника базується на тому, що реальні наміри винуватця мають підтверджуватися його діями:
«Якщо особа сприяє розкриттю вчиненого нею злочину, добровільно відшкодовує завдані збитки або усуває завдану шкоду, такі дії об’єктивно підтверджують щире каяття особи. Посилання обвинуваченого на його щире каяття повністю спростовується його поведінкою після вчинення злочину, оскільки обвинуваченим шкода не відшкодована».
У межах кримінального процесу потерпіла заявила цивільний позов про стягнення з Антті 15 мільйонів гривень. Цю фінансову вимогу вона пов'язує зі службовим статусом свого чоловіка:
«Наразі чинне законодавство України передбачає можливість отримання членами сім’ї військовослужбовця грошової виплати у розмірі 15 000 000 гривень у зв’язку із загибеллю військовослужбовця», - йдеться в позові.
Вона наполягає, що під час воєнного стану компенсація за загибель військовослужбовця при виконанні службових обов'язків законодавчо не може бути меншою за вказану суму. Крім того, вдова вимагає призначити щомісячне грошове утримання для двох своїх неповнолітніх дітей до моменту їхнього повноліття.
Цей позов у первинному вигляді залишається чинним і сьогодні. Раніше Полтавський районний суд частково задовольнив фінансові претензії, присудивши стягнути на користь позивачки один мільйон гривень моральної шкоди та призначити щомісячні виплати на кожну дитину у розмірі 22 421 гривні.
Проте жінку таке рішення не задовольнило. Уже в апеляції вона вказала, що суд першої інстанції проігнорував її зауваження щодо можливої наявності в діях фіна ознак інших кримінальних правопорушень. Свою позицію вона аргументувала тим, що її чоловік служив в СБУ, а підсудний є іноземцем, чия реальна мета перебування в Україні нібито не була належно досліджена. Крім того, на думку потерпілої, суд не перевірив, чи перебував полковник СБУ на службі в момент ДТП, що призвело до неправильних розрахунків суми позову та виплат дітям через втрату годувальника.
Скасування вироку та затягування процесу
27 січня 2026 року Полтавський апеляційний суд розглянув скарги від обох сторін. Захист фінського волонтера наполягав на пом'якшенні покарання та зміні запобіжного заходу. Адвокати потерпілої вимагали суворішого вироку та повного задоволення 15-мільйонного позову.
У підсумку апеляційний суд повністю скасував колишній вирок через процесуальні порушення, яких припустився місцевий суд. Зокрема, суддя першої інстанції не роз’яснив потерпілій (яка сама очолює судову установу) норми КПК України щодо спрощеного порядку дослідження доказів та не отримав від неї офіційної згоди на таку процедуру. Справу повернули на новий розгляд, але слухання по суті вчасно так і не розпочалося. Засідання неодноразово переносилися, і, за словами адвоката підсудного Михайла Тарасенка, сторона потерпілої навмисно затягує судовий процес.
По центру - консул Терхі Хакала.
Засідання у присутності дипломатів та позиція підсудного
Журналістам вдалося потрапити на підготовче засідання, яке стало першим повноцінним слуханням з січня. Інтереси голови суду представляв адвокат в онлайн-режимі. Сама потерпіла вийшла на зв'язок лише на початку, але змушена була відключитися через загрозу російського обстрілу в Харкові. Безпосередньо в залі суду за процесом спостерігала консул Посольства Фінляндії в Україні Терхі Хакала.
Під час засідання адвокати Антті заявили клопотання про звільнення його з-під варти. Натомість представник потерпілої знову подав цивільний позов у початковому вигляді. Зрештою, питання про запобіжний захід суд розглядати не став. Адвокат потерпілої пояснив це браком часу для ознайомлення:
«Свій екземпляр клопотання щодо зміни запобіжного заходу, що було внесено, ми, як учасники процесу, не отримали, тому розглядати його вважаємо неможливим, ми з ним не ознайомлені і не можемо підготувати свої заперечення та погляди щодо даного клопотання».
Щодо грошових вимог вдови її захисник підтвердив:
«Цивільний позов залишився такий же самий, який був під час суду першої інстанції, подавали знову ті ж самі аргументації».
Після завершення слухання консул Терхі Хакала у коментарі запевнила, що ситуація перебуває під постійною увагою фінського дипломатичного корпусу:
«Посольство та Міністерство закордонних справ Фінляндії стежать за цією справою, як і за всіма судовими справами за межами Фінляндії. Це є нашою стандартною практикою в кожному посольстві. Тож це не є чимось особливим саме для України - ми робимо так у всіх наших посольствах. Водночас, звичайно, ми занепокоєні щодо нашого громадянина і уважно стежимо за перебігом справи».
Журналістам також вдалося коротко поспілкуватися із самим Антті, який пов'язує вирок із високим статусом потерпілої сторони в українській системі правосуддя:
«Наскільки я розумію, якби я був українцем і моїм опонентом не був голова суду в Україні, правосуддя відбувалося б як зазвичай. Але зараз я отримую “особливе ставлення” у країні, в яку я вклав усі свої гроші та весь свій вільний час від самого початку війни. Тому я просто не розумію, як це можливо».
Судовий розгляд триває. Останнє засідання було 12 травня. Роопе Мікаель Мустонен все так само залишається під вартою, а його адвокат говорить про подальше затягування процесу. Вдова полковника СБУ й надалі наполягає на максимальному покаранні для іноземця, тоді як сторона захисту просить лише про справедливе правосуддя. Остаточне рішення ж залишається за судом.
Редакція може не поділяти висловлені у матеріалі погляди. Відповідальність за його зміст несе автор.
