Як підготувати дитину, щоб школа не стала стресом
Кінець літа для батьків школярів — легке занепокоєння: окрім підготувати канцтовари, аксесуари, одяг і взуття, необхідно ще й налаштувати дитину психологічно, особливо першачка. Інакше перший дзвоник може обернутися не святом, а стартом довгого стресу.
Чим батьки можуть допомогти школярам
Психологиня Марина Мирза в коментарі CBN радить батькам показувати дітям школу не як джерело стресу, а як безпечне, цікаве місце. Вона наголошує: варто готувати дитину не лише академічно, а й психологічно, емоційно та соціально.
Перш за все батьки повинні допомагати дитині розуміти та називати власні емоції, обговорювати почуття і пояснювати, що всі вони нормальні. Важливо говорити позитивно про школу, наголошуючи на нових друзях, цікавих знаннях та шкільних заходах, а не лякати дитину труднощами.
«Батьки повинні обговорювати емоції з дітками, допомагати називати свої почуття. Наприклад, ти зараз радієш, або ти зараз сумний, ти зараз хвилюєшся, щоб дитина розуміла свої емоції і в школі могла теж пояснити про це. Також батьки повинні говорити позитивно про школу, не залякувати дитину словами на кшталт: “Там складно, там важко”, а навпаки розповідати, що в школі на неї чекають нові друзі, цікаві знання та веселі свята», — розповіла психологиня.
Щодо академічної підготовки, психологиня радить легке повторення знань у формі гри, без надмірного тиску. Перед школою можна повторити у форматі гри лічбу, букви, письмо. Вона також рекомендує прищеплювати любов до читання, наприклад, читати перед сном по 10-20 хвилин. Важливо пам’ятати про індивідуальний темп дитини і не порівнювати її з іншими.
Для зниження тривожності перед школою корисно знайомити дитину з класом, учителем та шкільними ритуалами. Ранкові стабільні процедури, невеликі обійми або побажання на день допомагають дитині відчувати впевненість і безпеку. Марина Мирза радить батькам уважно спостерігати за поведінкою дитини: зміни у спілкуванні, підвищена тривожність, порушення сну або поява тиків можуть свідчити про труднощі адаптації.
«Ще мами для того, щоб зменшити стрес дитини, можуть програвати такі ситуації. Грати в рольові ігри з дитиною, наприклад, перший день в школі або що робити, якщо не знаєш, що відповісти. Такі ігри зменшують тривожність, допомагають освоїти соціальні навички — привітання, початок розмови з майбутнім однокласником, вирішення конфліктів. Батьки також повинні пояснити правила групи, навчити дитину самостійності та відповідальності через маленькі щоденні завдання», — розповіла психологиня.
Адаптація до школи триває в середньому 1–2 місяці. Якщо дитина із задоволенням розповідає про уроки, пробує виконувати домашнє завдання сама і знаходить друзів — це позитивні ознаки.
Тривожними дзвіночками є постійне небажання йти до школи, скарги на здоров’я без об’єктивних медичних причин, замкненість чи агресивність, проблеми зі зосередженням.
Запорука успіху — комплексний підхід
У Міністерстві освіти також наголошують, що знання літер і цифр — це далеко не головне. Є три складові, без яких школяру буде непросто:
- Інтелектуальна готовність — вміння порівнювати, ставити запитання, знаходити логічні зв’язки.
- Емоційно-вольова — здатність виконувати завдання, навіть якщо вони нецікаві, і доводити розпочате до кінця.
- Соціальна — розуміння ролі вчителя, уміння спілкуватися з однолітками, адекватна самооцінка.
Тому батькам важливо проаналізувати ці аспекти щодо своєї дитини та підтримати її чи допомогти у подоланні труднощів.
Що робити, якщо школа стала стресом
- Причини можуть бути різні — від складнощів у спілкуванні до булінгу. Важливо діяти швидко:
- Поговоріть з дитиною та вислухайте її без тиску.
- Дізнайтеся про ситуацію у вчителя або класного керівника.
- За потреби зверніться до шкільного психолога.
В Україні є і гарячі лінії, і онлайн-сервіси, де надають безоплатні психологічні консультації, наприклад:
- 116 111 — Національна «гаряча лінія» для дітей та молоді.
- poruch.me/teenagers — групи підтримки для підлітків.
Найкраща підтримка для дитини — це впевнені, спокійні й уважні батьки. Якщо вдома вона відчуває, що її підтримують, якщо помилки сприймаються не як провал, а як частина навчання, то школа стає не джерелом стресу, а місцем відкриттів.
