Як Великдень перетворився на перформанс для соцмереж та що про це думає церква

Якщо хочете зрозуміти, який нині Великдень, то зайдіть не до церкви, а до інтернет-магазину. Або відкрийте Instagram у період підготовки до свята. Там побачите все: плетені кошики з крафтовим папером і стрічками, паски з нетрадиційними начинками, свічки ручної роботи, «освячений» мед у дизайнерській банці. І обов'язково — виставлене світло, та якісну камеру телефона, яка має це все передати у соцмережі.

Вітринна форма християнства

Великдень — це свято, яке після посту й не мало бути скромним. Традиційно люди готувалися, пекли паски, прикрашали яйця, збиралися родинами. Але той рівень «нескромності», який відбувається зараз, — це щось інше. Це не просто підготовка до свята. Це підготовка до публікації про свято.
За останні кілька років Великдень впевнено перемістився з площини церкви і родини в площину соціальних мереж. Свято, як і багато інших аспектів життя стало контентом. А кошик — не просто набором їжі для освячення, а висловлюванням про себе.

Паска з начинкою. Скриншот з сайту ЦУМ.

Пропозиція швидко та агресивно сформувалася

Ринок відреагував на цей запит швидко і логічно. Якщо люди хочуть витратитися на свято, то можна продати їм «правильний» кошик. Якщо хочуть виглядати зі смаком — можна продати смак.

Один із київських кондитерських брендів цього сезону пропонує великодній кошик за авторством гастроексперта Володимира Ярославського: витриманий сир, грісіні, каперси з бузини, свячена свинина, крафтове вино, паска від відомої пекарні — усе в плетеному кошику з красивим пакуванням. Ціна — майже 7 000 гривень. Опис на сайті наголошує на зручності: нічого не треба готувати, і це чудовий подарунок.Авторський кошик від Володимира Ярославського. Скриншот з сайту Spell Chocolate.

Квіткові магазини пропонують кошики з живими квітами, фруктами і паскою — від 4 000 гривень. Кропивницькі кондитерські — паски з нетиповими начинками і подачею, позиціоновані як «преміум-сегмент» за 1300-1900 гривень. В мережі можна знайти спеціальні “великодні” вишиті сорочки, за 15 000 гривень.

Скриншот з магазину Andjoy.

«Щодня ми все далі від Бога»

Окремо стоїть явище «суші-паски» — рол у формі традиційної випічки, з рисом і морепродуктами. Це вже не стільки кулінарний експеримент, скільки провокація заради охоплення в соцмережах. І цифри говорять самі за себе, відео про таку «паску» набирають сотні тисяч переглядів. Публікації збирають і захват, і обурення — і те, і інше однаково вигідне тим, хто продає.

Суші-паска. Фото: Nikando.

На глобальному рівні паразитування на релігійних святах підхопили і люксові бренди. Louis Vuitton цього сезону випустив шоколадне яйце у формі сумки — авторська робота кращого кондитера світу за версією 2025 року. Ціна — 250 євро.

Набір солодощів від Louis Vuitton. Фото: Louis Vuitton.

У всіх цих пропозицій є покупці. Звісно питання, що стоїть першим пропозиція чи попит — дискутабельно.

Інстаграмне християнство

Є таке поняття — conspicuous piety, «показна побожність». Це коли зовнішні атрибути віри виконують не стільки духовну, скільки соціальну функцію: демонструють приналежність до певної групи, рівень культури, достаток. Церква з цим явищем знайома давно.

Але соціальні мережі дали цьому явищу новий масштаб і нову механіку. Тепер недостатньо красиво відсвяткувати — багато хто вбачає необхідність в тому, щоб показати іншим, що ти красиво відсвяткував.

Пропозиція готового великоднього кошика. Фото: LaFlora.

Фотографія кошика важливіша за факт його наявності чи освячення. Вишивана сорочка важливіша за те, чи була людина на богослужінні. Це не обов'язково лицемірство. Люди, які купують ексклюзивні кошики або одягають дорогу вишиванку, щиро вважають, що святкують правильно. Краса і урочистість — це теж частина традиції.

Проблема не в дорогих речах як таких, а в тому, що вони поступово стають головною частиною свята, витісняючи головну ідею.

Великдень — одне з небагатьох свят, яке в Україні зберігає відчуття спільності. Незалежно від достатку, в ніч з суботи на неділю люди йдуть до церкви. Стоять поруч, і з скромним кошиком, і з дорогим, і з домашньою паскою, і з купленою.

Великдень 2025 у Кропивницькому. Фото: Ігор Філіпенко.

Як до подібних дискусій ставиться церква

З цим питанням журналіст CBN звернувся до архієпископа Кропивницького і Голованівського Марка — архієрея Православної церкви України.

Архієпископ Марк. Фото: Ігор Філіпенко.

«Церква загалом пропонує людині шлях помірності і поміркованості, — каже він. — Другорядним якраз є великодні кошики. А першочергове — це шанувати Христа, його славне воскресіння, перемогу добра над злом».

На питання про дорогі кошики як демонстрацію статусу він погоджується, що це «заміщення другорядним головного». Але одразу уточнює: мотивація може бути різною. Одна людина хоче показати достаток. Інша — просто підкреслити урочистість, не маючи на меті гордості. «Але і перша, і друга людина мали б згадати про те, що є речі основніші в цьому святі».

Архієпископ Марк також говорить про практичний вимір: «Якщо ти витрачаєш кошти на щось таке розкішне — їх можна краще застосувати. Є багато потреб наших в Україні зараз, і в ближніх наших, які можна тими коштами закрити. Зокрема, зараз волонтери постійно збирають кошти на підтримку військових».

Наприкінці розмови архієпископ сказав — вже не як офіційну позицію церкви, а як особисте спостереження: «Колись була приказка, що в селі понти — велика річ. І ми ще не вийшли з цього стану. Багато людей, котрі мають якийсь ресурс, стараються показувати це». На його думку, це перехідний стан — становлення середнього класу, який ще вчиться не демонструвати статки, а спрямовувати їх на щось корисне.

І додає: коли він після богослужіння виходить освячувати кошики, то дивиться не на те, що в кошику.

«Коли я бачу людину, осяяну світлом якоїсь душевної радості, спокою, приязні — це завжди тішить. Що людина зрозуміла, що це за сенс цього свята є. А все інше — це вже другорядне».

Контекст, який не можна ігнорувати

Великдень 2026 вкотре відбудеться під час повномасштабної війни. Поки хтось обирає між кошиком за чотири тисячі і за сім — хтось збирає кошти на дрони, на медикаменти, на речі першої необхідності для тих, хто на фронті або втратив дім. Тут не має бути закликів до аскетизму чи до відмови від святкувань. Але контекст змінює ставлення до потреби у дорогих атрибутах.

Комерціалізація свят - явище універсальне. Різдво у всьому християнському світі давно перетворилося на кілька тижнів шопінгу. В Україні цей процес відбувається на тлі війни — і це змінює його сприйняття.

Великдень лишається святом незалежно від ціни кошика. Людина з паскою, спеченою вдома за рецептом бабусі, і людина з кошиком за сім тисяч можуть однаково щиро відчувати радість воскресіння Христа. Форма не визначає внутрішній зміст.

Як сказав Архієпископ Марк, він дивиться на очі людей, а не на вміст кошиків. Можливо, це і є відповідь на питання про те, що насправді важливо у це свято.