Забуття та музейні справи старовинних маєтків Кіровоградщини

Під час роздумів щодо того, де можна провести вихідні, куди поїхати, найчастіше, що спадає на думку - це відвідати історичний центр Львова, побачити знамениту Кам’янець-Подільську фортецю і насолодитися красою та неповторністю столиці. Проте у цьому списку навряд чи з’являються саме туристичні об’єкти Кіровоградщини. Про причини, чому так відбувається, можна довго говорити. Але й Кіровоградська область теж має туристичні цікавинки, які, ймовірно, не такі масштабні, та все ж цікаві своєю історією.

У цьому тексті ми зібрали інформацію про архітектурні пам’ятки цього краю, які в уявленнях людей є дещо романтизованими. Мова йде про палаци та маєтки, які асоціюються зі світськими вечорами, аристократами, чаюванням та заходами, на які ходили тільки вершки суспільства. Насправді це переважно насліддя часів Російської імперії. Серед прізвищ тодішніх власників немає українських. Щось з цієї спадщини збереглося, від чогось залишилися самі руїни. Але навіть рештки деяких маєтків є цікавими для відвідування.

Спочатку пригадаймо вже відносно знаменитий палац Василя Вінберга. Його слава давно вийшла за межі Кіровоградщини. У соцмережах туристи активно радять якнайшвидше відвідати цю архітектурну споруду, оскільки, крім своєї унікальності, вона також знаменита й тим, що знаходиться у жахливому стані, та, можливо, найближчими роками просто зникне.

Палац Вінберга. Фото: редакція CBN

Палац Вінберга знаходиться у селі Ясинуватка Олександрійського району. Збудували його у 1870 році, він належав родині російського штабскапітана Вінберга. Характерною ознакою цієї споруди є триповерхова вежа, проте весь палац не менш ошатний. Двоповерхова будівля з шістнадцятьма кімнатами, колись до садибного комплексу також входили купальні, стайні та приміщення для прислуги. Очевидно, що спочатку палац належав сімейству Вінбергів, проте після окупації території України більшовиками будівля змінила свою спеціалізацію та стала школою, потім тут вже відкрили інтернат для дітей з особливими потребами, який закрили у 1990-х.

Палац Вінберга. Фото: редакція CBN

У 1997 році для палацу Вінберга розпочалися важкі часи. Саме тоді цю будівлю передали в оренду жіночому монастирю, який, за повідомленнями, належав до Української православної церкви Київського патріархату та довів споруду до зубожіння. Згодом в архітектурної пам’ятки позрізали всі металеві деталі. Проте на цьому проблеми не закінчилися, оскільки у 2004 році в палаці сталася пожежа, яка від нього залишила голі стіни. Пізніше уклали нову орендну угоду з монастирем, що належав до Української православної церкви Московського патріархату та розташовувався в селі Диківка неподалік Ясинуватки. І вже за період господарювання цієї установи архітектурна пам’ятка остаточно занепала. 

Палац Вінберга. Фото: редакція CBN

Далі завітаємо до Малої Виски. Сам населений пункт має довгу та цікаву історію. Заснували його молдовани, тому один із районів міста досі називається Бессарабія. Спочатку слобода Вись, тогочасна назва Малої Виски, належала сербському полковнику Івану Хорвату, потім вона потрапила до рук невідомого майора Лєпьохіна, а вже потім Катерина II подарувала це поселення разом із жителями та землею, яка до нього прилягала, князю Данилу Кудашеву, який перейменував населений пункт на свою честь. Там князь зі своєю дружиною та вісьмома дітьми оселився у місцевому маєтку в другій половині 1790-х років. Його дітьми були Катерина, Микола, Єлисавета, Олександра, Марія, Костянтин, який помер у 1797 році, Марфа та Сергій. Найвідомішими серед них стали Микола та Сергій Кудашеви.

Палац княгині Кудашевої. Фото: сайт Україна Інкогніто

Микола став героєм наполеонівських війн, мав звання генерал-майора і загинув у битві під Лейпцигом у 1813 році. Сергій зробив кар'єру чиновника, мав звання дійсного статського радника, обіймав посаду Київського віце-губернатора з 1838 по 1844 роки та очолював дворянство Херсонської губернії з 1844 по 1847 роки. Після його смерті в 1862 році родинний маєток перейшов у спадок його дітям, які продали його в 1880-х роках. Його спадкоємиця родини Кудашевих побудувала інший палац у 1889 році. Це двоповерхова споруда з прибудованою галереєю. Вона є однією з тих архітектурних пам'яток, що збереглися у доброму стані. За останньою інформацією, яку нам вдалося знайти, у приміщенні цієї споруди розташована Маловисківська станція юних техніків.

Палац княгині Кудашевої. Фото: сайт Україна Інкогніто

У селі Червоновершка Компаніївської громади у Кропивницькому районі знаходиться колишній палац російського дворянина, князя Кирила Соколова-Бородкіна. Його будівництво розпочалося у 1854 році й тривало тринадцять років. Раніше на цьому місці стояв дерев’яний садибний будинок. Цегляний двоповерховий палац із мансардою виконали у стилі еклектики з елементами класицизму та неоренесансу.

Палац Соколова-Бородкіна. Фото: сайт Україна Інкогніто

З цією архітектурною спорудою пов’язана досить цікава історія. План для реалізації цього проєкту створював архітектор понад півтора місяця. Під час роботи він активно спілкувався із замовником для обговорення різних деталей і після завершення поставленого завдання отримав свою винагороду. Як згодом зазначав архітектор у своєму щоденнику, йому заплатили десять рублів, що навіть на той час було дуже скромною сумою. Чоловік в першу чергу звинуватив себе у цій ситуації, оскільки на початку роботи над проєктом не поговорив про кінцеву плату із роботодавцем. Ситуація вирішилася так, що архітектор повернув винагороду, яку отримав від князя Кирила Соколова-Бородкіна, та пояснив замовнику, що його робота коштує сто рублів. Наступного дня чоловік отримав від роботодавця ту винагороду, про яку той попросив. Станом на зараз у цій будівлі знаходиться Червоновершинський ліцей.

Палац Соколова-Бородкіна. Фото: сайт Україна Інкогніто

Продовжує цей невеликий список унікальних архітектурних споруд Кіровоградщини, колишній контрадміральський маєток Олексія Абаза. Сама споруда знаходиться у селі Межирічці Голованівської громади Голованівського району. Він знаходиться не в найкращому технічному стані. Колись він належав контрадміралу російської імперії Олексію Абазі. У своїх володіннях воєначальник мав три села: Межирічка, Давидівка, Перегонівка. Цікаво, що напередодні свої смерті контрадмірал звернувся із заявою до місцевих жителів у який зазначив, що в країні насувається революція і попросив своїх підданих не розграбовувати маєток, оскільки він їм ще знадобиться. Слухачі не проігнорували маніфест колишнього воєначальника і не чіпали цю архітектурну споруду, а згодом організували там школу. Станом на зараз контрадміральський маєток доживає свої останні роки.

Колишній контрадміральський маєток Олексія Абаза. Фото: Україна Інкогніто

Проте у нашій області є приклади, коли подібні історичні будівлі знаходяться у хорошому технічному стані.

По цій темі варто згадати саме про унікальну архітектурну споруду обласного центру. У Кропивницькому на вулиці Театральні знаходиться будинок підприємця Олександра Барського. Будувався він у період з 1895 по 1910 роки міським архітектором. Резиденція Барського є відображенням стилю модерн з елементами еклектизму. Досить велика кількість різноманітних деталей таких як сичі з розпущеними крилами, рослинні орнаменти, що спускаються до основи цоколя та багато чого іншого прикрашають зовнішній вигляд цієї споруди. Напевно серед представлених об’єктів цей маєток знаходиться у найкращому стані, навіть більше, ви можете без проблем його відвідати, оскільки від 1929 року тут розташований Обласний краєзнавчий музей, який досі функціонує.

Будинок підприємця Олександра Барського. Фото: сайт kroptravel.gov.ua

Також у гарному стані колишній будинок родини Ельворті, яка походила з Великої Британії. Це помешкання розташоване в Кропивницькому на вулиці Братів Ельворті. Його збудували після весілля Роберта Ельворті та Меррі Пірс наприкінці XIX століття у стилі італійського ренесансу.
За спогадами доньки подружжя, Хільди Маргарет Кларксон Вебб, паркетна підлога у будинку нагадувала їй відполіроване скло, по якому прислуга ковзала у взутті зі щітками, натираючи її мастикою. Також вона згадувала картину, що висіла над мармуровими сходами, які вели від парадного входу до бельетажу. На цьому витворі мистецтва було зображено дітей, які танцюють у лісі.

Музей Ельворті. Фото: сайт kroptravel.gov.ua

Парадний вхід до будинку привертав увагу тим, що поєднував місцевий колорит кованих ганків та англійську конструкцію подвійних дверей. На другому поверсі помешкання проживали Томас і Роберт Ельворті з родинами, а перший поверх призначався для прислуги. У будівлі є характерна вежа, з якою пов’язана цікава легенда. За нею Роберт Ельворті після сніданку любив чаювати у вежі й спостерігати за працівниками підприємства, яке він із братом заснував у 1874 році. Він уважно стежив, хто запізнюється на роботу, оскільки не терпів непунктуальності. За радянських часів у будівлі розміщувалося управлінське приміщення. Після відновлення незалежності України в 1994 році її перетворили на музей.

Музей Ельворті. Фото: Сергій Мілютін

Кіровоградщина має величезний потенціал для розвитку туристичної галузі. Навіть той самий палац Вінберга вражає своєю масштабністю, попри той факт, що ця споруда знаходиться на межі зникнення. І саме це викликає найбільший смуток та занепокоєння, оскільки у нашій області є цікаві місця, які здатні привертати увагу туристів, але їм приділяється надто мало уваги, зокрема, й зі сторони місцевої влади.