Загинув, прикриваючи побратимів: пам'яті кропивничанина Дмитра Шилова

Кропивничанин Дмитро Шилов - музикант, спортсмен і волонтер, який у перші тижні повномасштабного вторгнення росії пішов добровольцем на фронт. Боєць спецпідрозділу “Скеля” із позивним “Саньда” тримав оборону під Красногорівкою на Донеччині і, викликаючи вогонь на себе, ціною свого життя дав побратимам шанс відійти.

Про сина розповів CBN його батько - Олександр. Дмитро Шилов народився 10 березня 1990 року в Кропивницькому. Навчався у 31 школі (гімназія “Інтелект”).

“З дитинства син був веселим і кмітливим хлопчиком. Любив музику, тому почав навчатися гри на гітарі. Освоїв досконало гру на електрогітарі, а ще вільно володів англійською. Цінував розумних, цілеспрямованих та сильних духом і тілом людей. У 2003 році Дмитра доля звела з президентом "Федерації кунг-фу Кіровоградської області" Русланом Бєлановим, він став його вихованцем і почав набирати навички професійності в ушу/гунфу та цігун”, - розповів Олександр.

Досягнення у спорті не даються легко, просто та без травм. Дмитро у 13 років переніс важку операцію на нирках. Але його це не зупинило, він продовжив тренуватися. Сам робив удома тренажери і знову брав участь у змаганнях, жодного разу не вказуючи на вади після травм.

Дмитро стає учасником багатьох змагань. Отримує різні нагороди: від грамот та дипломів - до медалей усіх ґатунків та отримує рукавиці чемпіона світу Віталія Кличка за характерність. Отримує диплом учасника світового рекорду, занесеного до Книги рекордів Гіннеса за найбільшою кількістю учасників змагань, де Дмитро виборов третє місце. Так гартувався його кругозір, характер і воля до перемоги.

Після закінчення школи хлопець вступив до Київського національного університету культури і мистецтв. З 2007 по 2011 рік навчався в університеті. Водночас займався волонтерством - допомагав тваринам.

“Разом з друзями займався благодійністю: організувалися й зробили притулок для тварин. Мав і свого чотирилапого друга”, - говорить Олександр.

Після закінчення навчання в університеті Дмитро починає працювати, згодом стає співзасновником магазину автозапчастин. У 2019 році переспрямовує свою діяльність на системи пожежної автоматики, раннього виявлення надзвичайних ситуацій, техногенної безпеки і оборони.

“Усе складалося в нього гарно - якби не настало 24 лютого 2022 року. В нашу країну прийшла біда. Дмитро був у відрядженні і дізнавшись, що почалася повномасштабна війна, повернувся до Кропивницького й одразу пішов до ТЦК записуватись добровольцем. 21 березня 2022 року Дмитро отримав військовий квиток і виїхав до навчального центру на Львівщині”, - згадує батько воїна.

Дмитро взяв позивний "Саньда" - (сучасне мистецтво рукопашного бою, складова частина ушу), Олександр тут з посмішкою пригадує, як син шуткував, що побратими можуть називати його Сандаль - так точно буде простіше і з гумором.

Після навчань і підготовки в навчальному центрі військового направили на Чернігівщину. Двічі звідти був направлений до столичного шпиталю через контузію. Скоро Дмитро дізнався, що його тренер Руслан Бєланов теж пішов добровольцем на фронт, але невдовзі героїчно загинув.

Дмитро згодом переводиться до іншої військової частини - його направляють до спецпідрозділу "Скеля". Третина всіх бойових зіткнень проходить на Покровському напрямку.

“Завдяки злагодженості і військовому вмінню бійцям підрозділу вдавалося досягти великих успіхів у захисті Батьківщини, але це війна і не всім щастить. В ніч на 20 травня 2024 року Дмитро написав: "У місті Красногорівка стискається вороже кільце. Ми вже штурмували там ворога, але не вдалося витягнути побратимів - сьогодні йдемо на штурм, буду у першій двійці… Підтримуйте один одного", - розповідає Олександр про останні повідомлення сина.

Бій тривав три доби. Позицію, яку зайняв Дмитро, була на околиці Красногорівки. Побратими ще тримали центр, а навколо був вже ворог. Маленька стежка була південно-західніше від Красногорівки і на правому фланзі Дмитро тримав оборону. Воїн вів бій і викликав вогонь на себе, даючи можливість побратимам відійти в безпечне місце. На Дмитра вороги направили багато дронів. Він сповістив по рації, що отримав поранення. Потім зв'язок припинився. Дмитро залишився у недосяжній для допомоги зоні. Витягти його на "щиті" не було можливості. Характер поранень, які вивчили пізніше, говорить про те, що важких прижиттєвих поранень було п'ять, з різних кутів обстрілу.

З Дмитром Шиловим попрощалися 2 жовтня 2025 року на Алеї почесних воїнських поховань Далекосхідного кладовища у Кропивницькому. Командування згодом переповідало Олександру, що його син у бою поводився стійко та хоробро - “як вовк”. Вирішується питання щодо присвоєння Дмитру звання Героя України. Нагороджений Хрестом героя полку “Скала”.

“Дмитро проявив себе гідним воїном. Нехай його стійкість, незламність та героїзм надихає усіх українців і веде нас усіх до нашої перемоги”, - сказав його тато.