Заміновані холодильники, дивани, ноутбуки: сапер ДСНС про «привіти» від рашистів та свою роботу

Повномасштабне вторгнення росії вже змінило життя не одного покоління українців. І, на жаль, ще багато років після війни про неї нагадуватиме мінна небезпека на українській землі. За оцінками начальника відділу організації роботи з гуманітарного розмінування ДСНС України Сергія Реви, понад 150 тисяч км² території України оцінюються як потенційно небезпечні та потребують обстеження й розмінування.

Старший сапер частини піротехнічних робіт та гуманітарного розмінування Микола Кульбій розповів CBN про смертельні «привіти» рашистів та про особливості й виклики своєї професії.

Микола Кульбій Фото: ГУ ДСНС у Кіровоградській області

- Як ви вирішили стати сапером?

- Взагалі з дитинства у мене була мрія стати рятувальником, ну і оскільки я проходив строкову службу, то ця професія мені найбільше підходила. Я мав відповідний досвід та навички в цій сфері. Та і в наш час це надзвичайно важливо та актуально, тому що від мінної небезпеки страждають люди, діти, для мене це велика честь, рятувати людей.

- Розкажіть, чим ви займалися до того, як стали піротехніком.

- По завершенню служби, я повернувся до своєї дівчини, та ми, нарешті, одружилися з нею. А вже від початку повномасштабного вторгнення я знайшов себе у цій справі.

- Наскільки довго проходить навчання сапера?

- Зараз навчання триває три місяці, але тут така робота, що ти кожен раз працюєш і навчаєшся, вона передбачає постійне навчання.

- Які обов’язки у саперів?

- Ми займаємось гуманітарним розмінуванням, розмінуванням в зоні бойових дій та оперативним реагуванням. Якщо це в нас в області, то це можуть бути снаряди часів Другої світової, а в зоні бойових дій - всі види вибухонебезпечних предметів, які можуть знаходитись на цій території. Оперативне реагування - це коли люди виявляють вибухонебезпечні предмети, вони телефонують “101”, там формують заявку і ми приїжджаємо.

- Як виглядає ваш типовий робочий день?

- Якщо ми знаходимось на ротації, наприклад в Донецькій області, то ми виїжджаємо на виклик. Начальник розрахунку проводить інструктаж, доводить нам, яку саме роботу треба виконати, ми її виконуємо і слідуємо на наступну задачу, це якщо оперативно-реагувальна заявка. Якщо ми проводимо гуманітарне розмінування, наприклад, розміновуємо лінії електропередач, щоб електрики могли їх відремонтувати, то ми також приїжджаємо, начальник проводить інструктаж з заходів безпеки, ставить задачу і розпочинаємо виконання робіт.

- Скільки людей входить у ваші групи та які там є посади?

- Піротехнічний розрахунок складається з начальника відділення, старшого сапера, сапера, та двох водіїв-саперів. Водій-сапер легкового авто та вантажівки для перевезення вибухонебезпечних предметів, відповідно легковик для особового складу та обладнання.

- Чи правда, що у саперів є обмеження по тривалості робочого дня?

- Взагалі не більше восьми годин, це вже може вирішувати начальник відділення. Тому що різні умови бувають, різна погода, залежати може від концентрації особового складу, але не більше восьми годин. Це прописано в наших стандартних оперативних процедурах, це заходи безпеки, ми їх неухильно дотримуємось.

- Хто виконує ризикованіші завдання: піротехніки ДСНС чи військові сапери?

- Знаєте, кожне завдання дуже небезпечне і є для нас викликом, але ми навчені, обладнані і ми готові приймати цей виклик.

- Яке обладнання ви використовуєте у своїй роботі?

- Перш за все - засоби захисту, у нас є балістичні окуляри, бронезахист, каска, наколінники, налокітники, мультитули і багато іншого. Ми використовуємо металошукачі активного типу, це ті, які реагують на метали з гарною провідністю. Є металошукачі-феромагнітометри, вони реагують на метали, які здатні намагнічуватись за рахунок магнітного поля Землі, ними виявляємо артснаряди, авіабомби на великій глибині, за допомогою нього можна визначити кут залягання. Насправді багато обладнання, яке використовується за різних умов.

- Бачив у вас таку цікаву машину, де є контейнер з піском, розкажіть про неї.

- Так, це машина для перевезення вибухонебезпечних предметів, в це місце з піском влаштовують небезпечні предмети для безпечного його перевезення. Але в цього предмета має бути відповідна категорія, яка дозволяє його перевозити. Тому що не до кожного предмету можна взагалі підійти, не говорячи вже про якісь маніпуляції з ним, завжди кращий варіант це знищити на місці.

- А що роблять в ситуаціях, коли не можна підійти до цієї знахідки?

- Ну, наприклад, є міни ПОМ-3, вони є касетними, у них сейсмічні датчики цілі, вони реагують на те, що ти йдеш, повзеш чи біжиш, засікаються ці коливання, вона вистрибує на метр вгору й відбувається ураження. Яким чином ми з ними працюємо? Проводимо нетехнічне обстеження, розвідку,  викликаємо Збройні сили або поліцію, щоб пострілом з безпечної відстані знищити.

- Від початку повномасштабного вторгнення роботи у саперів побільшало. Чи стала вона різноманітніше?

- Дуже сильно побільшало, перелік вибухонебезпечних предметів настільки великий, що коли їдеш на ротацію, то можеш кожного дня зустрічати щось нове.

- Як довго тривають ротації?

- В середньому це два місяці, буває 45 діб, якщо потрібно більше, то можемо і більше. Це залежить вже від поставлених задач. Особисто я був у Херсонській, Харківській і двічі в Донецькій областях.

- Ви займались розмінуванням деокупованих територій, чи були якісь нестандартні мінування чи складні випадки?

- Кожен випадок складний і потребує відповідного підходу. А от нестандартне мінування, то дуже часто зустрічається, що міни розташовані хаотично, змішані мінні поля, коли поряд з протипіхотними стоять протитанкові міни, або коли одна під одною. Чи міна ПМН-3, вона з механізмом невилучення та самоліквідації. Саме тому ми завжди говоримо, що ні в якому разі не можна  підходити та чіпати вибухонебезпечні предмети.

Зустрічалось, що мінували хвіртку. Або заходиш на подвір’я, а там може бути плитка, під якою маскують протипіхотні міни. Холодильники, дивани мінують, може стояти телевізор, а за ним протипіхотна міна направленої дії. Лампочки також, людина заходить, вмикає світло і відбувається вибух, ноутбуки також. Дивишся зовні звичайний ноутбук, з нього виймають начинку, встановлюють заряд вибухової речовини, в тому випадку з яким я стикався це був пластид, а зверху осколкові елементи, і якщо його спробувати увімкнути - вибух.

- Які вибухові предмети найчастіше зустрічаються, з чим найбільше доводиться працювати?

- Найчастіше це протитанкові міни різних типів, також і з електромагнітними датчиками цілі, протипіхотні міни натискної дії з самоліквідаторами ПФМ-1С, в народі їх називають пелюстками, їх дуже важко помітити. Артилерійські боєприпаси, касетні боєприпаси з РСЗВ, вистрибуючі міни ОЗМ-72 кругового ураження теж дуже часто зустрічаються.

- Чи займаються сапери ДСНС знешкодженням залишків російських ракет?

- З початку повномасштабного вторгнення займалися, але надалі цим почали займатися поліція та Служба безпеки України, оскільки вони збирають доказову базу російських злочинних дій та вивчають ці вибухові предмети. Але якщо поступить задача, то ми обов’язково прийдемо і відпрацюємо.

- Це дуже ризикована та нервова робота, як ви з цим справляєтесь?

- Проводжу повний аналіз, виставляю ціль та виконую роботу. У нас є стандартні оперативні процедури, за якими ми працюємо, і в разі виявлення вибухонебезпечного предмета повідомляємо начальника відділення та приймаємо рішення, як надалі будемо працювати з тим чи іншим вибухонебезпечним предметом. І, вже маючи рішення, знаємо як працювати, що робити.

- Чи бували випадки, коли доводилось імпровізувати?

- Ні, імпровізація в нашій справі це не дуже добре, потрібно пам’ятати про заходи безпеки, вони написані кров’ю, тому потрібно неухильно їх дотримуватись.

Перед саперами у нашій країні стоїть складний виклик. За оцінками експертів з GLOBEC на повне розмінування території України знадобиться понад 700 років, на цю діяльність залучаються величезні людські та фінансові ресурси. На наступні 10 років на розмінування знадобиться щонайменше 40 мільярдів доларів. І попри те, що через мінну небезпеку постійно гинуть та травмуються люди, сапери продовжують очищувати землі України від «російського миру».