Каховська катастрофа: наслідки підриву ГЕС для України та окупованого Криму

Перегляди: 1659

Шостого червня росіяни вчергове підтвердили свій статус терористів, спричинивши найбільшу екологічну катастрофу часів незалежної України. Підривом Каховської ГЕС росіяни порушили 56 статтю Додаткового протоколу Женевської конвенції, яка проголошує, що греблі, дамби й атомні електростанції не повинні ставати об'єктами нападу навіть у тих випадках, коли вони є воєнними об'єктами, якщо такий напад може викликати звільнення небезпечних сил і наступні тяжкі втрати серед цивільного населення.

Фізик-географ, доктор географічних наук, професор Анатолій Кривульченко розповів журналістам CBN про довгострокові наслідки теракту, роль водосховища у всеукраїнському масштабі та відповів на запитання: чи треба відновлювати Каховське водосховище та скільки часу це займе?

Ви є у Telegram? Підпишіться на наш телеграм-канал, там ми часто повідомляємо те, про що на сайті не пишемо: https://t.me/cbnua

− Період до створення греблі та сьогодення − у чому відмінність?

− Остаточно водосховище сформувалося у 1958 році. Цей процес тривав кілька років, вода надходила поступово, затоплюючи території, які вище греблі. Після появи водосховища, почали з'являтися надзвичайно потужні зрошувальні системи, яких раніше на цій території не було. З суто природничої складової, все що південніше Нової Каховки, це сухо-степова підзона з атмосферними опадами на рівні приблизно 350-450 мм. На території, яка північніше Нової Каховки, цей рівень сягає 500 мм, але місцина, яка наближена до Чорного та Азовського морів, до Сивашу, і на сьогодні характеризується тим, що посушливість нікуди не поділася. Щоправда, останні 20-30 років ми маємо загальну тенденцію на підвищення температури та на збільшення кількості опадів загалом. Тобто, аридність (аридний клімат — клімат пустель і напівпустель. Для аридного клімату характерні: великі добова і річна амплітуди температури повітря; майже повна відсутність або незначна кількість опадів - ред.), посушливість кліматичних умов стала менш виразною, ніж це було. 

Я був свідком того, як будувалися канали. Бачив, як будувалася каховська зрошувальна система. Північно всі ті системи, які прив'язані до північнокримського каналу, формувалися поступово, але північнокримський канал побудували раніше, ніж каховський канал. Люди, які жили в селах поблизу Пресиваша (йдеться про територію поблизу системи дрібних мілководних (заток на західному березі Азовського моря, між Херсонською областю та Кримом - ред.), коли побачили якісну воду в каналах, просто плакали від радості. Це було для них чудом. До того вони мали мало води, вона була неякісною. Уявіть собі, що в районі Генічеська, де люди брали воду з колодязів або відкачували її, вода була чорного або темно-сірого кольорів. Їм треба було відстояти воду, щоб сірководень у ній зник. Тобто, весь час люди користувалися саме такою водою, тому для них різниця була дуже суттєва.

− Чи треба відновлювати Каховське водосховище?

− Це питання дуже складне, але на мою думку, суто технічно цю проблему можна вирішити. Ясно, що після того, як ми орків виженемо. Але це треба буде робити. Я бачу різні думки у ЗМІ стосовно того, чи необхідно побудувати нову греблю, дамбу і так далі. Я думаю, що це неправильно. Потрібно просто відновити саму греблю. А за нею вже буде формуватися водосховище. Інша річ, що необхідно все продумати так, щоб процес циркуляції води у водосховищі відбувався набагато краще, ніж було до цього. Бо зараз ми знаємо, що, по-перше, 85-95% всієї площі дна водосховища було замулено. По-друге, кожного року, десь приблизно з кінця червня і до вересня, водосховище цвіло. Недарма Олесь Гончар писав: «Побудували Каховське водосховище, а воно тепер смердить на всю Україну».

− Що робити з наявними каналами?

− До цих каналів прив'язані декілька областей України, зокрема весь південь. Також це питна вода для Бердянська, Кривого Рогу і так далі.

Тобто, я думаю, на першому етапі відновлення ту дірку треба закрити і далі думати, як зробити так, щоб обмін води у водосховищі був значно кращим, ніж воно було до цього.

− Як довго регіон відновлюватиметься від катастрофи?

− Тут треба зважати на два регіони, які знаходяться вище і нижче греблі, бо їх історія змін неоднакова, хоча буде й спільне. Я думаю, що цей процес може тривати недовго, враховуючи те, що вище греблі промисловість має можливість відновитися. Але це у тому випадку, якщо буде вода. І люди будуть жити в містах та села, але знову ж таки, це залежить від того, чи буде вода.

− Чи можуть підземні води розв'язати проблему дефіциту?

− Ми не можемо думати про це, бо там у нас майже немає альтернативи поверхневій воді. Підземні води, безумовно, є, але там все просякнуто сіллю. І ми не можемо думати, що підземні води якось розв’яжуть це питання. Але, звісно, певною мірою підземні води використовувалися і використовуються. Проте якість води не найкраща, тому що там підвищена мінералізація. Її показник сягає 1-3 грами на літр. Вважається, що це вже вода не прісна, бо показник прісної - менше ніж 1 грам на літр.

− Які непрямі наслідки катастрофи?

− Постраждали трубопроводи та система крапельного зрошення. Це дуже активно використовувалося і навіть зараз використовується на півдні. І на лівому березі ця система особливо розвинена. Взагалі лівий берег - це регіон високоіндустріального аграрного прибутку для всієї нашої країни. Це зразок для всієї нашої країни.

Також у нас виникає проблема Криму. Незалежно від того, контролює його Україна чи ні, він був забезпечений водою через великі водосховища, в тому числі й через Каховське. Тема Криму для нас є відкритою. Ми ж не зупинимось на тому, що Крим залишимо росії. Я думаю, що ні. Тоді, відповідно, виникає питання: а як далі бути з тим всім, що пов'язано із Кримом?

Згадаємо Північнокримський канал, який давав можливість Криму живитися питною водою. Цей канал доходив майже до Керчі, його довжина 402 кілометри. Вода від Північнокримського каналу йшла у цілу купу різних дрібних каналів по дуже розгалуженій системі. На цій основі у Криму вирощували багато різних культур. Питання питної води для південного Криму також є дуже важливим. Тобто, ми маємо думати комплексно про цей регіон.

− Скільки триватиме відновлення врожайності у регіоні?

− Відновлення врожайності регіону залежить від багатьох взаємопов'язаних факторів: коли ми виженемо орків, закриємо дірку у греблі, наповнимо водосховище, відновимо роботу каналів, щоб по них потекла вода. Наскільки мені відомо, ті люди, які цим займаються, запевняють, що відновлення триватиме місяці, навіть не роки. Нібито 4 місяці, хоч я думаю що більше, але спочатку треба вигнати росіян.

Детальніший розгляд цієї теми з посиланнями на історичні факти від краєзнавця, кандидата історичних наук Вадима Чорного дивіться у випуску «Нові правила».