Археологи знайшли ймовірне святилище доби пізньої бронзи на Кіровоградщині

Кіровоградська археологічна експедиція продовжила дослідження поселення доби пізньої бронзи біля села Селіванове та виявила споруду, яку попередньо вважають ритуальним об’єктом.

Про це повідомив Інститут археології НАН України.

Дослідження тривали у серпні 2026 року на двох ділянках пам’ятки. Поселення розташоване на півдні Кіровоградської області (Устинівська громада), у Верхньому Поінгуллі.

У розкопі II археологи продовжили досліджувати велику наземну споруду прямокутної форми. Її підлогу вимостили плитами гнейсу. Цього року дослідники розширили розкоп із північного та східного боків. Загалом вони розкрили 68 кв. м, а площа всього розкопу становить 104 кв. м. Споруда орієнтована зі сходу на захід. Її внутрішня ширина становить 10 метрів. За пошуковими траншеями вимостка підлоги продовжується на захід ще на 14–16 метрів.

За попередньою оцінкою археологів, це довготривала однокамерна споруда на кам’яній основі. Стіни, ймовірно, були дерев’яними, як і дах. Дослідники поки не визначили призначення споруди. Водночас знайдені зернотерки, відбійники, пряслице та обгорілі кухонні рештки можуть свідчити про її житловий характер. У північній прирізці знайшли понад 400 фрагментів кераміки, кістки тварин і керамічні шлаки. Разом із торішніми знахідками на цій ділянці зафіксували понад 570 уламків посуду.

Другий розкоп площею 60 кв. м розташований за 160 метрів на північний захід. Там археологи досліджували місце знахідки кам’яної антропоморфної стели. Дослідники встановили, що стела стояла саме там, де її знайшли лежачою. Про це свідчить яма зі слідами кам’яної засипки для основи скульптури. Археологи відновили стелу у первісному положенні. Поруч вони виявили скупчення великих каменів і плит.

За 2,4 метра на південь від стели знайшли кам’яний вівтар напівовальної форми. Він має глибоке довгасте заглиблення. Поруч із вівтарем та південніше стели виявили невелику кількість обпалених кісток тварин. Інших знахідок у цьому розкопі було мало. Археологи вважають, що цей об’єкт не є залишками житла, зольника чи поховальної пам’ятки. Як гіпотезу вони припускають, що це могла бути ритуальна споруда - святилище. Дослідження пам’ятки ще не завершене, тому висновок залишається попереднім.

Серед випадкових знахідок експедиції - фрагменти кераміки, кам’яний абразив, три бронзові проколки-шила та підвіска від набірної прикраси. Дослідники зазначають, що матеріальна культура поселення має синкретичний характер. Вона поєднує елементи сабатинівської степової культури та риси білогрудівської культури Лісостепу.

Попередньо поселення датують XIII–XII століттями до нашої ери. Ці хронологічні межі можуть змінитися під час подальших досліджень.

Експедицію очолює доктор історичних наук, професор Сергій Скорий. Його заступник - кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Олександр Могилов, науковий співробітник експедиції - Олег Кірєєв. Також допомогу експедиції надавав Юрій Ніколайчук, краєзнавець із Бобринця.