Кропивничанин пішки йде від столиці до Говерли, щоб зібрати гроші для побратимів

Сергій Кукушкін - кропивничанин, воїн, який пройшов довгий бойових шлях у лавах 57 окремої мотопіхотної бригад. Військовослужбовець брав участь у боях на Бахмутському та Куп’янському напрямках. Після двох тяжких поранень чоловік не може стояти осторонь війни та допомагає своїм побратимам. Вже вдруге він вирішив піти у благодійний марафон та зібрати гроші на обладнання, необхідне бійцям 57 окремої мотопіхотної бригади. Цього разу чоловік прямує від Києва до найвищої точки України - Говерли.

Про себе та про свою благодійну мету Сергій розповів журналістам CBN.

- Звідки ви родом та яким був ваш бойовий шлях?

- Я народився в Кропивницькому, там же закінчив школу та училище. Більшість часу знаходжуся у Києві, але дуже часто приїжджаю додому в рідне місто. Свій військовий шлях почав зі строкової служби у Дніпрі. Проходив курси на молодшого сержанта в місті Золочів протягом шести місяців. Отримав кваліфікацію «Старший інструктор кінологічної групи». 

Потім довгий час був за кордоном, але з початком повномасштабного вторгнення повернувся в Україну та долучився до лав ЗСУ, в 57 окрему мотопіхотну бригаду. Проходив службу як сержант, командир бойової машини піхоти, а також був старшим на позиціях та штурмах. Після двох тяжких поранень демобілізований за станом здоров'я, зараз рахуюся як сержант у відставці. Брав участь у боях за Бахмут, Часів Яр та Куп'янськ.

- Як ви прийшли до ідеї саме таким шляхом проводити збір? Ви займались походами раніше, чи це якесь спонтанне рішення?

- Наснився сон, нібито я кудись йду, і мені дзвонить побратим, який запитав: «Ти скоро будеш?». Я відповів що йду, він перепитав, де саме, і в цей час я відкрив очі і вже вголос промовив, що йду. Довго лежав і думав що це значить, куди я йшов, і т.д., а зранку подзвонив побратиму, з яким я розмовляв по телефону уві сні, він сказав що їх перекидають на нову вогневу позицію і не вистачає обладнання, а я почав розповідати про свій сон, він запропонував так і зробити, каже: «Ну то йди, роби марафон якийсь». 

Ми посміялися, але я сприйняв це як один з варіантів як зібрати хлопцям на необхідне обладнання якого їм не вистачає. Раніше такими марафонами не займався, все - досвід бойових дій. Навантаження, яке проходив під час служби, набагато більше, ніж те, яке зараз під час марафону.

- Ви збираєте кошти на обладнання саме для своїх побратимів з 57 бригади? Чого їм наразі не вистачає? Яка сума необхідна? Якими темпами просувається збір?

- Так, перший марафон був присвячений саме моєму підрозділу, в принципі так намагаюся допомагати і зараз. Але ще звернулися хлопці з 3 танкової бригади. Всі військові для мене побратими, тому я не міг відмовити і зараз збираємо на 2 підрозділи. Сума збору загальна 300 000 гривень. Для 3 танкової необхідні Mavic 3 Pro та Starlink третього покоління, а для 57 ОМПБр дві вишки/станції підсилення зав'язку Avenger Booster.

- Хто долучається до збору? Чи була якась підтримка від бізнесів, чи відомих людей? Чи все ж переважно це донати від небайдужих громадян?

- Підключаються всі, прості люди, громади, зірки телебачення, радіо, приватні підприємці.

- На вашу думку, чи достатня увага зараз у людей до питань допомоги війську, чи все ж таки населенню варто більше донатити, більше організовувати зборів, заходів націлених на підтримку воїнів. Що можна покращити?

- Має менше пи***ти держава, а не більше донатити люди! Вибачаюсь за таку відповідь, але як є. До людей питання з приводу зборів відсутні, допомагають багато, і багатьом підрозділам.

- Розкажіть про свій маршрут. Як ви його планували та куди наразі рухаєтесь перед фінішною точкою. 

- Маршрут: Київ - вершина Говерли. Через Житомир, Рівне, Тернопіль, Івано-Франківськ та Закарпаття. Сьогодні вирушив з Тернополя в напрямку Івано-Франківська (розмова відбулась 2 жовтня). Залишилося менше 250 км, планую завершити до 15 жовтня.

- Розкажіть про сам марафон, по скільки кілометрів в день вдається йти? Де ночуєте, як харчуєтесь? Йдете понад трасами, чи якимись зручнішими шляхами? Чи зупиняються водії з пропозиціями підвезти?

- Проходжу 20-25 км в день, йду виключно через трасу, в напрямку руху авто, і таким чином люди зупиняються, щоб підвезти, я розповідаю про свій марафон в підтримку ЗСУ. Таким чином люди або донатять, або поширюють мої відеозвернення у соціальних мережах. З ночівлею допомагають підписники, громади та просто небайдужі люди, які слідкують за марафоном онлайн.

- Що думаєте робити по завершенню марафону? Якісь нові збори чи інші плани?

- Буде третій марафон, але вже у наступному році. Взагалі планую займатися своїми справами, документи для пільг оформляти і тому подібне, що накопичилося за цей час. А також здоров'ям, тому що такі марафони дають про себе знати і відображаються на здоров'ї.

- Це вже другий ваш марафон? 

- Так, перший марафон був вздовж всієї країни, від Львова до Костянтинівки, 1320 кілометрів.

- Розкажіть про попередній збір: яка мета була, скільки йшли?

- Так само - 300 000 грн. Але багато чого під час марафону люди передавали особисто. Бінокль, тепляк, ліхтарики і т.д., а також придбали на зібрані кошти Mavic 3 Pro, монокулярний прилад нічного бачення з кріпленням на шолом, та ще один тепляк. Пройшов цю відстань за 42 доби. Всі звіти є у моїх соцмережах.

Сергій також активно веде свої соцмережі, там він проводить прямі трансляції, ділиться враженнями від марафону та людей, які трапляються йому на шляху. Ознайомитись з ними можна за посиланням: https://linktr.ee/larum_beats95

Збір на потреби 57 ОМПБр та 3 танкової бригади: https://send.monobank.ua/jar/5hBYscPXVe