Це допомагає триматися: у Кропивницькому проводять майстеркласи для родин воїнів
Через війну в Україні є багато жінок, які проявляють не менше героїзму, ніж військові. Це їхні дружини, які є опорою для захисників. Водночас усім потрібен простір для спокою, підтримки та розуміння. В етнолабораторії «Баба Єлька» вдалося створити таке місце.
Нещодавно в межах етнопроєкту «Баба Єлька» почала працювати творча майстерня, де проводять майстеркласи для родин військових. Перший з них був присвячений традиційним танцям і співу, а другий – мистецтву воскування. Його відвідали й журналісти CBN. 
Майстерклас розпочався зі вступних слів співзасновниці проєкту Інни Тільнової. Вона розповіла історію організації та підвела тему до мистецтва воскування, яка знаходило втілення, зокрема у весільних традиціях.
«Фату робили із тюлі або навіть із марлі, а як не було, то чіпляли ленти. Перші вінки ми привезли із села Ганнівка Олександрівської громади. Другий вінок ми купили у колекціонера, здається, за 800 гривень. Сьогодні я вам покажу кілька зразків, які лягли в основу наших відтворень. Під час експедиції ми знаходимо ці речі у найнесподіваніших місцях. Наприклад, на смітниках», – розповіла Інна Тільнова.
Основна мета проєкту - не лише відтворення традицій, а й створення простору для психологічного розвантаження. Саме тому перед початком роботи учасницям провели екскурсію міні-музеєм, де демонстрували традиційні українські наряди, сучасні репліки та воскові прикраси.
Після ознайомлення з історією воскування, жінки почали творити. Захід проводила майстриня Наталка Юрченко, вона почала займатися цим мистецтвом у дорослому віці.
«Я в своєму житті бачила ці вінки в іконах. Ті вінки, які дійшли до нашого часу, дуже погано збереглися. Тоді наречена, коли вийшла заміж, вона цей віночок вішала на ікону – він був як оберегом для сім'ї, для жіночого щастя», – розповіла Наталка Юрченко.
Під час майстеркласу учасниці могли доторкнутися до історії в прямому сенсі: їм показали старовинні вінки з колекції «Баби Єльки» та сучасні витвори Наталки Юрченко. Після цього жінки взялися до роботи, створюючи власні восковички.
Про учасниць і значення майстеркласу розповіла кураторка творчої майстерні Світлана Листюк:
«Нас надихнула ідея співпрацювати саме з родинами військових, ветеранів, нацгвардійців, з родинами загиблих родин, тому що в нашій команді також є дружини воїнів. Мій чоловік служить у військах спецпризначення, чоловік нашої колеги також зараз перебуває на фронті. І ми по собі розуміємо, наскільки сьогодні важливо мати змогу просто відволіктися від оцих важких буднів, від постійного режиму очікування, від повітряних тривог.
Іноді хочеться просто видихнути, розслабитися, щоб хтось тобі плече дружнє підставив і хоч з чогось, не знаю, почерпнути натхнення для життя. Ми самі для себе визначили, що культура, народна культура, автентична – це те, з чого ми черпаємо своє життєве наслідування. Тому ми вирішили поєднати два своїх досвіди – життєвий і професійний – і заснувати творчу майстерню саме з орієнтацією на родини військових, яким сьогодні найбільш потрібна підтримка».
Тим часом робота тривала. Майстриня Наталя Юрченко пояснила кожен етап створення воскових брошок: спочатку воскування перлинок, квітів і листочків, а потім формування витончених букетиків.
«Головне – відчути віск, його текстуру, зрозуміти, як він поводиться», – пояснювала Наталя.
Захід мав ще одну важливу мету – створити атмосферу єднання. Після заняття багато учасниць не поспішали розходитися, залишаючись для неформального спілкування.
«Після заходу ви побачили, що вони не спішать розходитися. Тобто оцей простір і та робота, яку ми їм показали, допомогли скинути стрес і розслабитися. Їм просто хотілося залишитися і поговорити з такими самими, як вони», – зазначає організаторка.
Усі присутні змогли опанувати давнє ремесло та зробили свої неповторні букетики, у кожної учасниці квіточки та перлинки мали унікальний вигляд, кожна бачила його по своєму.
«Одна з учасниць сказала, що наша робота допомагає їй триматися. Бо триматися в цьому житті вже майже немає за що. Нема з чого черпати сили. Я думаю, що це, мабуть, найвища похвала, яку ми чули останнім часом», – підсумувала Світлана Листюк.
Учасниця майстеркласу Олена Шерстенюк розповіла, що вже давно займається творчістю, але звикла працювати сама. Чоловік Олени також захищає Україну у війську. Цього разу для неї було особливим опинитися серед однодумиць — відчуття, що вона не одна, особливо в нинішній час, було для неї дивним, але приємним.
Вона вперше взяла участь у такому майстеркласі й згадала, як у дитинстві бачила подібні речі у бабусі. Жінка зазначила, що організаторам вдалося створити справді терапевтичну атмосферу: спокій, тиха музика, можливість почути власні думки.
«Творчість рятує. Саме в тиші, серед таких самих, як я, я змогла знайти спокій. Було затишно, по-домашньому, як у бабусі», — поділилася вона своїми враженнями.
Цей майстер-клас став частиною серії заходів, які організовує «Баба-Єлька» для родин військових. Наступний буде присвячений вибійці тканин – старовинній техніці нанесення орнаментів. Про майбутні події можна дізнатися на сторінках проєкту в соцмережах.
Фото: Ігор Філіпенко, CBN.
