У Кропивницькому попрощалися з чотирма загиблими військовими (фото)
14 жовтня, у Кропивницькому провели в останню путь чотирьох військовослужбовців: Богдана Дзюбу, Євгенієя Шумілова, Андрія Вдовіченка та Олексія Распутіна.
Про це повідомила Кропивницька міська рада у Facebook.
Богдан Дзюба народився 12 березня 1991 року у Кропивницькому. Навчався у загальноосвітній школі №4, з дитинства захоплювався спортом футболом. Грав у спортивному клубі «Зірка», брав участь у міських і районних змаганнях. Після школи здобув професію плиточника-лицювальника у ПТУ №8.
Деякий час працював за кордоном. Із травня 2022 року добровільно вступив до лав територіальної оборони Києва, згодом воював у Бахмуті, Ізюмі, Куп’янському районі, де служив оператором комплексу радіоелектронної боротьби з безпілотними літальними апаратами. Загинув 5 жовтня 2025 року під час бойових дій поблизу села Благодатівка Харківської області. Йому було 34 роки.
Євгеній Шумілов народився 7 травня 1988 року у Кропивницькому. Навчався у школі №1, з юності цікавився технікою та автомобілями. Освіту здобув у навчально-курсовому комбінаті «Аграрник» за фахом водія та слюсаря сільськогосподарських машин. 15 років працював у підприємстві «Кіровоградський облавтодор», філії «Кіровоградська дорожньо-експлуатаційна дільниця».
Із березня 2022 року служив у територіальній обороні, пройшов базову військову підготовку, виконував бойові завдання у складі 121 окремої бригади ТрО. Був нагороджений медаллю «За оборону рідної держави» та іншими відомчими відзнаками, мав статус ветерана війни. У вересні 2025 року продовжив службу в Національній гвардії України, обіймав посаду старшого кулеметника бронеавтомобіля.
Загинув 2 жовтня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі селища Удачне Донецької області. Йому було 37 років. У Євгенія Шумілова залишилися дружина, донька, син, мама і старший брат.
Олексій Распутін народився 28 серпня 1988 року у Кропивницькому. Закінчив школу №35, здобув професію токаря-фрезерувальника. Працював у будівельній галузі. Під час антитерористичної операції добровільно пішов на фронт, де отримав кілька поранень, але щоразу повертався до підрозділу.
Служив гранатометником і стрільцем, був нагороджений численними відзнаками — відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», медаллю «Захиснику Вітчизни», нагрудним знаком «Учасник АТО», відзнакою «Срібний тризуб». З початком повномасштабного вторгнення знову став до лав захисників. Служив у десантно-штурмовій роті на посаді номера обслуги гранатометного відділення.
Помер 6 жовтня 2025 року у шпиталі від отриманих поранень. Йому було 37 років. У війнськового залишилися мама та сестра.
Андрій Вдовіченко народився 19 січня 1975 року у Кропивницькому. Навчався у школі №13, здобув освіту інженера-програміста в Центральноукраїнському національному технічному університеті. Працював на місцевій радіостанції «АБ-радіо 104.2 FM», згодом займався ремонтом комп’ютерної техніки.
У квітні 2023 року був мобілізований до Збройних сил України, служив стрільцем-санітаром 42 окремого мотопіхотного батальйону. Загинув 20 травня 2023 року поблизу села Берхівка Донецької області. Тривалий час вважався зниклим безвісти. Його загибель підтвердили у вересні 2025 року за результатами ДНК-експертизи. Йому було 48 років.
Загиблих воїнів поховали на Алеї почесних воїнських поховань Далекосхідного кладовища.
Фото: Ігор Філіпенко, CBN.
