Змінила студію на кухню: кропивницька режисерка стала шеф-кухаркою в Польщі
Зоя Богдашова - відома у Кропивницькому режисерка, яка багато років працювала на телебаченні, наразі працює в Польщі у ресторані. Жінка обіймає посаду шеф-кухарки у готелі. Шукати роботу в Польщі її змусили проблеми з роботою, викликані повномасштабним вторгненням. Свою історію жінка розповіла журналісту CBN.
- Чим займалися у Кропивницькому?
- Я 17 років пропрацювала на телебаченні, на "Суспільному”, і 6 років я була головним режисером. Чому я була відомою в Кропивницькому? Ми робили багато проєктів, їздили на фестивалі в Польщу, возили туди документальні фільми. Робили багато соціально важливих проєктів. Окрім цього, я робила багатьом фірмам, політикам рекламу, але це такий фріланс.
Потім через скорочення я поїхала до Польщі, працювала на заводі, але згодом знайшла біля Щецина готель-ресторан, де готують гостям сніданки. Я сказала, що мені байдуже де працювати, і наразі я кардинально змінила професію.
- Як ви прийняли рішення поїхати до Польщі?
- Почалось повномасштабне вторгнення, змінилась ситуація на роботі, і ми мали йти або за власний рахунок, або на пів ставки. Звісно, що я втратила свої замовлення, тому що реклама та творчі проєкти зупинилися. Але була необхідність за щось жити, тому я прийняла рішення їхати до Польщі. Я пропрацювала пів року на автомобільному заводі, повернулась додому, почала шукати роботу в іншій сфері, так я потрапила на кухню.
Мені підходить така робота сезонна, тому що я заробляю за сезон, і повертаюсь додому. Я шукала роботу в Україні, але, на жаль, у нас треба мати освіту кулінарну, і загалом умови інакші.
- Що входить в обов’язки шефа?
- Все, що буде на сніданку - залежить від мене. У нас є перелік гарячих страв, які повторюються, а інше, що буде на столі - моє. Моя задача, щоб були задоволені гості. Спочатку було важко, тому що гості з різних країн, і це різна кухня, але треба було адаптуватися. Мені подобається те, що я роблю.
Про колектив хочу сказати, що не варто товаришувати із земляками, старатись не розповідати особисте, тому що це потім можуть обернути проти вас, на жаль так виходить.
- Ви кажете, що бувають проблеми у спілкуванні з українцями, а як наразі з поляками?
- У мене немає проблем у спілкуванні з поляками, я змалку знаю польську мову, деякі навіть плутають, чи я з України. Я не бачила ніякого негативного ставлення з боку поляків, але на жаль, бувають українці, за яких стає соромно. За стільки часу мені траплялись тільки нормальні поляки, але буває різне, вони у своїй країні, треба поводитись як гість та поважати чужі правила.
- Які страви ви готуєте?
- Зазвичай я готую переважно польську кухню, класичні світової кухні страви, завтра у нас, наприклад, будуть налисники з сиром. Переважно готую тістечка, десерти, все те, на що є натхнення. Я переживала спочатку, але мене дуже підтримував мій чоловік, він казав завжди, що я все можу.
- Як ви стали шефом без освіти?
- У мене чоловік любить солодке, і вже така вийшла традиція, що я на вихідні готую тістечка чи тортики. Зазвичай вдома готує чоловік, тому тут я відриваюсь за сезон. Я завжди пробувала готувати страви, які пробували в ресторані. Бувало страшно готувати на таку велику кількість людей, але вже якось звикаєш.
- Усі клієнти задоволені їжею, ніхто не скаржився?
- Слава богу, у мене такого не було, я завжди цікавлюсь у директора чи сподобались людям страви, я дивлюся відгуки на Booking, там пишуть, що класні тістечка, хвалять.
- Ви говорили, що працюєте без вихідних, як це?
- Ми приїжджаємо у квітні, я працюю по вісім годин, буває більше, буває менше. Я можу іноді в середині дня піти додому, головне - щоб гості були задоволені. Іноді можу заморочитись та затриматись на роботі. І кінець сезону у нас першого жовтня. Тут таке селище курортного типу, по сезону все відкривається, все працює, а як немає туристів, то все так само закривається.
Тут дуже гарні на морі світанки і заходи сонця, я стараюсь кожного дня побачити захід сонця. Тут фото на телефон у мене виходять як картини, надзвичайно гарно.
- Не сумуєте за режисерською діяльністю?
- Перед останнім від’їздом до Польщі я робила одну відеороботу. Тобто я б не сказала, що я покинула режисуру, я з осені до весни в Україні, і готова співпрацювати, єдине, що на літо випадаю. Просто я маю зараз на щось жити, мати ресурс на свої мрії, ресурс на допомогу ЗСУ, у мене багато друзів, які служать, я ж не можу їм просто казати: “Тримайтесь”.
- Ви казали, що окрім роботи на телебаченні займались фрілансом, які замовлення у вас були, можливо якась відома реклама?
- Я робила рекламу для відомої клініки у місті, увесь їх відеоконтент, це було на доволі високому рівні. Переважно робили рекламу бізнесу місцевому. Були відеопривітання до весіль, днів народжень тощо. Також був піар народних депутатів, але хто цим не грішив. Звичайно я слідкувала за тим, кого я піарила, співпрацювала з порядними людьми.
- Які у вас наразі плани?
- Мене часто питають, чому я не відкриваю кондитерську власну, але наразі я не думаю, що це доцільно під час війни. Ситуація зараз як шторм у морі, і ти мусиш просто втриматися на воді, але коли вже буде спокійно, перемога, тоді можна буде щось казати. Я плани більше ніж на пів року не будую зараз, поки працюю, восени хочу на концерт "Океан Ельзи", їм 30 років, але це в жовтні.
- Знаю про вашу любов до подорожей. Куди їздили з моменту, як виїхали до Польщі?
- Коли я працювала на заводі, то я їздила до Італії на чотири дні, до Гданська, зараз по сезону планую поїхати до подружки в Іспанію. Зараз під час подорожі ти не можеш розслабитись, ти думками все одно в Україні, картинки змінюються, але ти все одно розумієш, що в Україні війна.
Але психологічно навіть перемога не зможе врятувати, тому що стільки втрачених життів, цей відголос буде з нами завжди. Це наша історія, ми не повинні її забути.
Фото: фотоархів Зої Богдашової
