У Кропивницькому через авторські права на музику подали до суду на кафе

Як виявилося, кропивницькі розважальні заклади не завжди платять за використання в комерційних цілях музичних творів.

«Он убівал братскій народ». Що важливіше – професіоналізм чи людські якості?

Лікарку з Національного інституту раку (НІР) Ганну Губареву, яка назвала хворого на рак спецпризначенця з Кропивницького Віталія Драгана «вбивцею братнього народу», звільнили з роботи. Вдруге.

Як і де наркозалежні Кіровоградщини можуть повернутися до нормального життя

Кіровоградське відділення «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД» координує напрямок замісної підтримувальної терапії для наркозалежних у нашій області. Координатор напрямку психосоціального супроводу та замісної підтримувальної терапії (ЗПТ) Павло Давлєтбаєв пояснив, які функції виконує програма ЗПТ та чи справді можна позбутися наркотичної залежності.

Коли «легалайз»? Кропивницький журналіст розмірковує про легалізацію марихуани в Україні

Конституційний суд Грузії визнав, що адміністративне покарання за куріння марихуани, вона ж конопля, суперечить Основному Закону країни. Далі - про те, чому «легалайз» з кожним роком все більш широко крокує цивілізованим світом і які на сьогодні перспективи України в цьому плані.

Чорний археолог з Кіровоградщини: «Якщо ти мародер, який заробляє на могилах, – довго не протягнеш»

Володимир Ткачов, «Кіровоградська правда» Кілька років тому археологічна знахідка на Кіровоградщині стала сенсаційною для істориків, які вивчають трипільську культуру, – у 2012-му спільна експедиція українських і британських учених поблизу села Небелівка Новоархангельського району знайшла на території трипільського поселення унікального теракотового вівтаря, якому щонайменше шість тисяч років! Нещодавно «КП» розповідала про розкопки у Благовіщенському районі, а буквально днями – у Голованівському знайшли сліди прадавнього поселення. Однак не лише науковцям цікава історична минувшина регіону. Мисливці за скарбами, озброївшись старими картами і металошукачами, буквально наступають на п’яти ученим. Нерідко вони «барахолять» кургани, невідкриті досі військові поховання і за рахунок цього поповнюють приватні колекції – свої чи чужі. «КП» вдалося поспілкуватися з одним із «чорних» археологів. Той погодився відповісти буквально на кілька запитань і лише анонімно. - З чого почалося ваше захоплення? - Зіграв випадок. Якось на роботі працював бульдозер і ось у глиняному відвалі я знайшов німецького багнета. Після цього вирішив придбати металодетектор і спробувати самому проводити пошуки старожитностей. Вартість інструмента буває різною – все залежить від вимог до нього. Якщо потрібен металошукач із дискримінатором металів, то його ціна становитиме від шести тисяч гривень. Якщо ж мова про професійну техніку, то, зрозуміло, обійдеться набагато дорожче. - Які цінності вдавалося знайти? - Артефакти, пошук яких я проводжу, лежать не в курганах чи могильниках, а просто неба на полях чи пустирях. Це не історична спадщина! Якось на пляжі серед купи сміття мені вдалося знайти золоту каблучку, а також каблучку, хрестик і ланцюжок зі срібла. Не очікував, що так поталанить… Найцікавіша знахідка була, мабуть, скіфська стріла, яка лежала практично на поверхні поля. Попри вік, вона ще й добре збереглася. Також якось пощастило знайти мідну монету Російської Імперії номіналом дві копійки, датовану 1874 роком… - Щось зі знайденого продавали? - Так, знайдені на пляжі прикраси. Взагалі-то я не продаю артефакти, але довелося. Якщо не помиляюся, за ті знахідки виручив близько чотирьох тисяч гривень. - Що впливає на те, аби були гарні знахідки? - У кожного є власна фішка: духів задобрювати – монетку закопати чи якісь солодощі. Хтось біля місця, де збирається вести пошуки, відкрито щось просить. Другі, як і я, мають обереги й талісмани… Однак, то все лірика. Існує влучний вислів: «Жодна підкова не принесе тобі щастя, поки ти її не одягнеш і не працюватимеш, як кінь». От і в моїй справі все вирішує наполегливість і терпіння. - Чи взагалі безпечно займатися такими пошуками? - Усе залежить від ситуації, тобто, що і яку мету переслідуєш. Якщо ти мародер, який «бомбить» могили і відбирає речі померлих задля наживи, довго не протягнеш однозначно. Крім того, треба бути обережним, адже наш край не оминула війна і земля зберегла в собі чимало небезпечних речей. Тому це хобі є доволі ризикованим. Слід пам’ятати, жодна знахідка не варта життя. - Як ви ставитеся до того, що офіційні археологи вважають, що ви шкодите національно-культурній спадщині? - Раніше дратувало, коли мене називали «чорним» археологом. Нині перестав реагувати на такі закиди. Для себе я знаю, що не роблю нічого мерзотного.

Новини