Хто відповідає за Інгул? Судячи з усього, ніхто, а річка тим часом умирає

Загалом, відповіді, як рятувати Інгул, ми не отримали

669
кількість переглядів

Сергій Полулях, «Україна-Центр»

Так сталося, що цикл матеріалів «УЦ» про стан Інгулу – головної річки Кропивницького, вірніше, про його загибель, чомусь не викликав реакції з боку посадових осіб міста та області, яким тема збереження та примноження водних багатств регіону має бути найбільш близькою, згідно з «посадовими обов’язками». З приводу майбутнього річки висловлювалися журналісти й активісти, вчені й архітектори, місцеві та народні депутати, але насправді виявилося, що майже всі перераховані вище особи більше хвилюються не з приводу самої річки, а з приводу освоєння десятків мільйонів гривень, які планується вбухати у так звану реконструкцію набережної в центральній частині міста.

Остання цифра, озвучена на одній з нарад з приводу реконструкції, вже перевищила 200 мільйонів гривень, і вона буде тільки рости, як рівень річки під час повені. Загалом, є що освоювати, причому зауважимо, що практично всі ці гроші за відповідним курсом будуть конвертовані не в десятки тисяч кубометрів чистої води, а в десятки тисяч кубометрів бетону, яким пропонують «доприкрасити» залишки практично знищеного Інгулу.

Нагадаємо, що в номері «УЦ» від 14.08 цього року був опублікований матеріал «На березі безводної річки», в якому зафіксовано факт відсутності води в руслі Інгулу практично від витоків і аж до Новомиколаївського або Кіровоградського водосховища, що знаходиться в межах міста. Інакше кажучи, воді в Інгульці братися нізвідки, окрім як з атмосферних опадів, тому що надія на поповнення річки за рахунок водозбору від малих річок і струмків, що існували колись у межах міста, теж зведена до нуля.

Оскільки в проектах реконструкції набережної майже нічого не говориться про саму річку, вірніше, про відсутність води в руслі вище за течією, ми були змушені шукати державні структури, що відповідають за стан наших водних ресурсів, тому що, крім Інгулу, догляду, точніше порятунку, потребують й інші річки області – Інгулець, Грузька, Сугоклея, Бешка тощо. Слава Богу, у нас є і орган, як би відповідає за цей напрямок – «Регіональний офіс водних ресурсів у Кіровоградській області». До його начальника, Катерини Гайдук, ми і звернулися, але прямої розмови не вийшло, правда, стало відомо, що річка знаходиться в підпорядкуванні Басейнової ради Південного Бугу, а не Дніпра, як думає багато хто. Зате нас запевнили, що підготують фундаментальну відповідь на запитання, що цікавлять. Через тиждень відповідь ми отримали, але конкретики типу: «Хто винен і що робити?» в ньому не було, а сам текст у своїй більшості було складено з цитат зі статті, опублікованої в журналі «Водне господарство України» за 2016 рік: «Річка Інгул – стан водних ресурсів, основні чинники впливу», одним з авторів якої була Катерина Гайдук, тоді заступник начальника Кіровоградського обласного управління водних ресурсів.

В отриманій нами відповіді регіонального офісу, як і у згаданій статті, є багато чого цікавого про вплив навколишнього середовища на хімічні показники води, але оскільки нас цікавить питання наявності власне води, то будемо вважати відповіддю на нього цю цитату: «Крім антропогенного навантаження, негативними чинниками на стан річок є зміна клімату. В останні роки спостерігається підвищення температури повітря, зокрема в липні середньомісячна температура повітря по басейну Південного Бугу була вищою за норму на 0,3 – 1,0 градуса, зменшення кількості опадів (15 – 67 % місячної норми), а відтак низька водність річок (водність Південного Бугу становила 28-41%, його приток 36-74% місячної норми) та відсутність паводків, які є природними очищувачами річок від намулу». Ось, власне, і все про причини відсутності води в руслі Інгулу, та хіба ще те, що в Інгул на території області впадає 184 приток, з яких постійний водотік мають тільки 12! Решта або вже зникли, або пересихають.

Відзначено й те, що в маловодні роки річний обсяг стоку Інгулу по метеостанції «Кропивницький» становить всього 12,4 млн кубометрів води проти середнього по водності року – 58,0 млн кубометрів. А кількість води в ставках і водосховищах, створених вище Кропивницького, становить всього 24 млн метрів кубічних. Це до того, що деякі активісти пропонують для наповнення Інгулу спустити ставки вище за течією, після чого води не залишиться ні в водосховищах, ні в руслі, і взятися їй не буде звідки.

Загалом, відповіді, як рятувати Інгул, ми не отримали, крім: «Наразі відбувається реформування водогосподарської галузі, в основі якого – запровадження нового підходу до управління водними ресурсами, який в першу чергу орієнтований на досягнення доброго стану вод». Реформування, в свою чергу, зводиться до нового порядку моніторингу вод, після чого будуть розроблені плани управління річковими басейнами: «Як керівництво дій, як стратегічний плануючий документ для впровадження програми заходів, що створюють підґрунтя для інтегрованого, екологічно і економічно обґрунтованого та сталого управління водними ресурсами в межах річкового басейну на довгостроковий період». Це, звичайно, радує, але лишається запитання – чим ми займалися весь цей час у процесі розвитку екологічної катастрофи – повного зникнення Інгулу?

Ми звернулися до Олександра Ковтунова, начальника департаменту екології та природних ресурсів Кіровоградської обласної державної адміністрації, як до людини, яка відповідає або хоча б курує проблеми екології, і поставили конкретне запитання – чия це проблема, якщо не департаменту екології та природних ресурсів?

Відповідь була теж досить конкретною.

– Ви якось не так формулюєте. Це проблема суспільства, але за стан поверхневих водних об’єктів відповідає агентство водних ресурсів. Це фактично їхнє повноваження. У нас є функція координації, тобто ми можемо скоординувати дії, голова ОДА через заступників, заступники через нас, тобто скоординувати зазначені дії. На даний час ОДА може розглянути питання щодо фінансування різного типу робіт, стосовно водних об’єктів. Ще ми надаємо водні об’єкти в оренду, замкнуті об’єкти. Ось тут є наші повноваження з того погляду, що ми розпоряджаємося об’єктами державного водного фонду і ми надаємо зазначені об’єкти в оренду.

– Переформулюємо запитання. Інгул, Грузька, по області багато річок у занедбаному стані. Тобто цим займається агентство водних ресурсів, і все?

– Дивіться, є різні програми. Наприклад, програма «Покращення стану річки Дніпро», державна програма. Є інші програми, якими займається агентство водних ресурсів. У нас є комплексна програма охорони навколишнього середовища, за яку відповідає департамент екології. Ми скеровуємо нашу діяльність таким чином: надаємо пропозиції й організовуємо фінансування різних заходів із поліпшення стану зазначених водних об’єктів. Але, зазвичай, подавачами зазначених заходів є районні адміністрації, можуть бути міські ради, можуть бути агентство, територіальні громади. На даний час ми впливаємо на зазначений процес, сильно впливаємо. Ми проводимо реконструкції очисних споруд. ОДА проводить, не департамент екології. Департамент екології займається скеровуванням зазначеної роботи. Яким чином? Ми через робочу групу подаємо пропозиції, їх готуємо, управління капітального будівництва, як головний розпорядник коштів, займається будівництвом або реконструкцією зазначених об’єктів, і таким чином ми впливаємо на стан водних об’єктів. За кошти обласного фонду в позаминулому році здійснювалось берегоукріплення Кременчуцького водосховища. Тобто ОДА здійснює конкретні заходи з поліпшення стану річок у межах власних фінансових можливостей.

– Вибачте, але я запитував дещо в іншому ключі. Саме про те, що зникла річка, в якої замулилися витоки.

– Вам необхідно йти в агентство, яке відповідає. Ви зрозуміли, де повноваження департаменту екології? Тобто ми не можемо сказати, що нам байдуже, що ми не впливаємо. Ми впливаємо, але «намбе ван» у цьому процесі є агентство водних ресурсів.

Загалом, і з боку департаменту екології ми не дізналися нічого конкретного, окрім того, що це питання регіонального офісу водних ресурсів, відповідь якого ми подали вище. Виходить, що контори, які відповідають і які контролюють стан поверхневих вод, є, а відповідати за загибель річки нікому.

Напевно, ніхто так не вміє мстити за неповагу до себе, як сама природа. Це до того, що замулюваність верхнього русла Інгулу і його приток може привести до повторення катастрофічних за своїми наслідками повеней, які траплялися в Єлисаветграді в 1841 році, а в Кіровограді – в 1970-му і 1980-му. Начальник управління цивільного захисту населення міста Кропивницького Сергій Коваленко наводить такі цифри. Під час великих повеней максимальний обсяг води, що проходить через створ на пункті спостереження в районі Михайлівського мосту, становив 280 кубометрів на секунду, тоді як нинішні гідроспоруди можуть пропустити тільки 40 кубометрів.

Якщо врахувати, що з замулюванням русла Інгулу і його приток акумулятивні можливості системи майже зникли, то при збігу метеорологічних умов у вигляді стрімкого танення снігу і злив цілком можливі ще більш катастрофічні повені в басейні Інгулу. Питання тільки в тому, коли це станеться і чи встигнуть до цього часу реформуватися наші відомства, які й допустили зникнення річки? І ще запитання – а що ж з цього приводу все-таки думають наші органи місцевого самоврядування?

Приєднуйтеся до нас у Facebook, читайте в Telegram, Viber і Twitter.