Відпочинок, що затягнувся на чотири місяці: кропивничанку карантин застав у Камбоджі

Перегляди: 5061

Кропивничанка Ксенія Куприненко раніше працювала у виданні Ігоря Філіпенка «Фотоінформ». Нині вона - тележурналістка в Києві. Крім цього, займається організацією зйомок з вітчизняними і зарубіжними зірками.

У середині лютого дівчина полетіла в Камбоджу.

Ви є у Telegram? Підпишіться на наш телеграм-канал, там ми часто повідомляємо те, про що на сайті не пишемо: https://t.me/cbnua

- Ми вирішили, що треба перезавантажитися й відпочити, - пояснює вона. - За сім років я жодного разу не була у нормальній відпустці. Максимум - п’ять днів, та й і то - робота поміж іншим і постійно на зв’язку. Тому вирішили полетіти подалі й обрали Камбоджу. Там дуже комфортний клімат, тридцять-сорок градусів цілий рік - завжди тепло. Сонячно, у січні й лютому - дощі, а от з березня й по цю пору їх практично немає. Хотілося побачити, як там люди живуть. Говорять же про Азію, яка шокує. Але тут дуже цікавий побут, як люди проводять час. Мені тут прогулюватися дуже подобається, щодня ми ходимо кілометрів по десять пішки.

Про Камбоджу Ксенія готова розповідати довго:

- Цікаво подивитися, як вони бережуть історію. У них не так давно закінчилася війна... Дуже цікава архітектура, цікаві традиції. Країна реально розвивається. За ті три місяці, що ми тут, бачили, як починається будівництво величезного будинку - і воно вже майже завершене.

Кухня для нас - дуже незвичайна. Ми знайшли український ресторан і їмо зазвичай у ньому, тому що хочеться борщу з салом, картопельки смаженої. Фрукти! Без них - жодного дня. Такого манго немає більше ніде.

Люди тут спортивні, активні. Увечері обов’язково виходять на набережну з судочками, їдять. Узагалі більше часу на вулиці проводять, ніж удома. До речі, про їжу. Знайомий з України живе в Камбоджі дев’ять років, йому дружина, місцева, готує пацюків. Я не пробувала.

Ціни у Камбоджі - демократичні:

- Найдорожче - переліт туди. А проживання... Правду кажуть, що Камбоджа - країна одного долара. Ідеш вулицею, бачиш міський сад - можеш зайти в нього і зірвати собі, що хочеш. Є супермаркети. Мало того, що дешево все, ще й акції проводяться. Морозиво дуже смачне. Два з половиною кілограми морозива, наприклад, нам обійшлися у два долари.

Туристів було дуже багато, коли ми приїхали, зі всього світу. Номер у готелі - десять доларів за добу. Зараз нам вистачає тридцять доларів на місяць. Клієнтів немає, туристів немає, країна якийсь час була закрита.

Карантин почався, коли до відльоту лишалося тижнів зо два.

- Чесно кажучи, ми не кинулися зразу шукати квитки, - говорить Ксенія. - Ми спочатку летіли туди на місяць. За тиждень до відльоту почали трохи переживати. Звернулися до нашої авіакомпанії, з’ясувалося, що нам перенесли виліт. Чому б і не продовжити наш відпочинок, подумали ми. І от ми вже четвертий місяць у Камбоджі.

Паніки в країні немає. А масочний режим - справа звична:

- Тут дуже багато байкерів. Авто - це вже значить дуже багата людина, а байки доступні, на них їздять усі: від дітей до стареньких. І вони часто одягають маски, щоб не дихати пилом.

Утім, у масках ходять не всі.

- Карантин як такий був у школах, деяких установах, - розповідає Ксенія Куприненко. - Ринки постійно працювали, наприклад. Відстані між продавцями там немає, вони дуже тісно стоять. Ходити можна без масок, їх просять одягати в деяких магазинах. Сам, якщо переживаєш, одягай, але обов’язкової вимоги немає.

Школи були закриті, зараз навчальний процес уже закінчився. Діти спокійно гуляли, ресторани відкриті й не закривалися. Заборонити місцевим виходити в парк - такого теж не було, вечорами вони там аеробікою на свіжому повітрі займаються.

От вважається, між іншим, що Камбоджа - не надто розвинена країна. Але в кожній крамниці, яка б вона не була - супермаркет, звичайний магазинчик, - всюди безкоштовні маски й антисептики.

Найближчим часом Ксенія планує повернутися в Україну. Вона постійно тримає зв’язок з українським послом у В’єтнамі.

- Відпочили - і додому. У гостях, як кажуть, добре, але вдома краще... - резюмує дівчина.

Всі фото - з Facebook Ксенії Куприненко