Кропивницька кулінарка Валентина Кацович розповіла про малювання на тортах та модні євродесерти (ФОТО)

Валентина Кацович не просто пече торти і тістечка, вона малює на них. Каже, у такій роботі немає права на помилку. А ще малює бісквітом. Для цього бісквітне тісто фарбується в різні кольори і використовується як фарба.

Про те, як із журналістики пішла в кулінарію, про моду на смаколики, створення смачних фото, на які годинами можна дивитися у соцмережах і ковтати слину, а також про свою найбільшу мрію як кулінара кропивничанка розповіла CBN.

- Коли ти почала займатися кулінарією? Душа бажала, чи склалися так обставини?

- Кондитерська справа цікавила мене ще з дитинства, але переважно як споживача. Мама часто пекла для нас, а я допомагала. Тоді поступово почала пекти самостійно, пробувати нові рецепти. Коли стала дорослою, то завжди пекла торти на свята. А також мріяла, що колись у мене буде власна кондитерська, куди люди приходитимуть за чимось смачненьким. Ця мрія насправді є й досі, але вона вже не така безпідставна, як колись. Хоча я жартую, що кондитерська швидко збанкрутує, бо мої домашні (чоловік і син) все з’їдатимуть самі. Вони неймовірні ласуни!

- Чому саме десерти, а не ковбаса, наприклад? Пам’ятаєш перший свій десерт? Як підвищувала майстерність?

- Якби мені сказали, що до кінця життя я можу їсти або тільки торти, або тільки м'ясо, я б обрала перше! Саме тому десерти передусім. Я дуже точно пам’ятаю, коли з’явилося сильне бажання пробувати щось нове у приготуванні солоденького. Випадково наткнулася в Instagram на фото мусових тістечок у формі сердечок. Вони були фантастично гарні: блискучі, яскраві, дуже незвичайні. Я почала шукати, як це роблять, і натрапила на роботи, які ще більше вразили. Мені дуже схотілося повторити це. Так і придбала купу нових форм, незнайомих до цього інгредієнтів, всілякого приладдя і почала вчитися, переглядаючи ролики в інтернеті.

Це виявилося дуже непросто. З першого разу нічого не виходило, але поступово я почала бачити власні помилки і досягала потрібного результату. Свої маленькі досягнення показувала в тому ж Instagram. І так одного разу знайома попросила приготувати торт на день народження її доньки. Потім зверталися інші друзі. Так усе й почалося.

Зараз я постійно вчуся, бо кондитерська справа дуже динамічна. Проходжу різноманітні майстер-класи, купую онлайн-уроки відомих кондитерів тощо.

- Хто пробує новинки першим?

- Звичайно, моя сім’я. А ще друзі, яких я жартома називаю дегустаційною групою. Саме вони переконали мене, що варто готувати десерти на замовлення.

- Рідні завжди кажуть правду, якщо страва не вдалася, чи то намагаються підбадьорити?

- Ви знаєте, я й сама дуже самокритична. Коли відпрацьовую рецептуру, можу бути незадоволеною результатом, а інші кажуть, що це класно і смачно. Я майже завжди знаходжу недоліки. Але буває і навпаки: мені щось здається бездоганним, а рідні кажуть, що щось не так. Поступово я дійшла висновку, що у людей насправді дуже різні смаки. Тому в замовників обов’язково питаю про їхні вподобання. Бо хтось любить десерти з кислинкою, комусь треба, щоб було дуже солодко тощо. У цій справі не можна покладатися на свій смак.

- Що найскладніше у цій роботі?

- Я б виділила декілька аспектів. Іноді найскладніше навіть не приготувати торт, а доставити його! У мене було замовлення на весільний триповерховий торт, який вперто не хотів влазити у легковий автомобіль. Варто зазначити, що такі торти навіть носити треба дуже акуратно, без перекосів, адже все може рухнути. Звісно, трясти такий торт не можна, а з нашими дорогами це так непросто. Нам довелося прибирати сидіння спереду і тримати торт на руках, сидячи на задньому сидінні. Ще й погода вирішила додати гостроти нашій пригоді - почалася злива. Це був пізній темний вечір. Дорога була залита водою, вибоїн не видно. Тому ми везли торт, ніби атомну бомбу. Страшенно хвилювалася, адже це весілля, і підвести людей не можна в жодному разі! На щастя, торт привезли цілим і неушкодженим, наречені були дуже задоволені. І я теж. Бо саме після таких труднощів відчуваєш найбільшу радість за свої старання.

Якщо ж говорити про саме приготування десертів, то завжди важко освоювати щось нове. Я, наприклад, малюю на тортах. І це кардинально відрізняється від малювання як такого. Бо крем – це дуже тендітне, м’яке і специфічне полотно. І тут нема права на помилку. Тому треба працювати надзвичайно акуратно й повільно.

Ще я люблю малювати бісквітом. Для цього бісквітне тісто фарбується в різні кольори і використовується як фарба. Потім малюнок заливається основним тістом і випікається. У цій техніці складно те, що ти не бачиш малюнок до моменту, поки не дістанеш його з духовки, бо він весь час дивиться «обличчям» вниз. Тобто, якщо ти припустився помилки, то буде сюрприз після завершення всієї роботи. Та саме це мені й цікаво. Кожного разу це виклик.

- Чи достатньо в обігу якісних продуктів?

- Є багато інгредієнтів, які не можна просто купити в супермаркеті. Їх я замовляю у спеціалізованих кондитерських магазинах. Але основну масу продуктів можна придбати у магазині. Вони якісні і, звичайно, дорогі. Колись я рахувала, що умовний набір продуктів для торта може коштувати втричі дешевше, ніж мій, якщо купувати найдешевше: наприклад, маргарин замість хорошого вершкового масла, рослинні вершки замість молочних, курячі яйця «поштучно» тощо. Але я категорично проти такого здешевлення, бо якість - понад усе.

- Здобута професія - журналістика - і кулінарія якось перетинаються в твоєму житті?

- Довгий час моїми клієнтами були переважно знайомі, зокрема й колишні колеги. А от журналістські навички дуже знадобилися в новій професії. По-перше, тут важливо «смачно» описувати свої десерти, адже моя справа розвивається завдяки соцмережам. По-друге, треба вміти «витягувати» з клієнта потрібну інформацію. Без цього вміння обговорення одного замовлення може тривати не одну годину.

- Яке свято ти полюбляєш найбільше у плані приготування святкового столу?

- Якщо говорити про десерти, то найбільше люблю день народження сина. Це нагода реалізувати всі ідеї, які рояться в голові, але не знаходять свого втілення. Бо я ж все одно роблю те, що хоче замовник. Хоча нерідко люди просять оформити торт на мій смак. Це мій улюблений «жанр».

Також люблю робити весільні торти. У нас з чоловіком весільний торт був геть звичайним, з масляними квіточками. Якщо чесно, навіть згадати його не можу. Тому на десяту річницю власного весілля я зробила торт своєї мрії: двоповерховий, білосніжний і з сучасним оформленням.

- Поділися двома улюбленими рецептами смаколиків. До речі, маєш авторські?

- Насправді поділитися рецептом не так просто, адже торт – це зазвичай бісквіт і три-чотири різні текстури начинок. Це креми, муси, карамель, ягідні прошарки чи ще багато іншого. Тобто рецепт буде дууууже довгим, оскільки там важлива ще й технологія. Крім того, рецепти – це таємниця кожного кондитера. У мене вони майже всі авторські. Відсотків 90. Але я можу поділитися рецептом дуже смачного і простого в приготуванні бісквіту. Він неймовірно подобається моїм клієнтам і не вимагає розділення яєць на білки і жовтки.

Інгредієнти:

- чотири великих яйця;

- склянка цукру;

- склянка борошна;

- 50 г вершкового масла;

- ванільний цукор за смаком.

Яйця збиваємо з цукром до пишної піни за допомогою міксеру. Додаємо просіяне борошно, а потім розтоплене і трохи охолоджене вершкове масло. Випікаємо при 180 градусах протягом 25 хвилин, потім зменшуємо температуру до 160 градусів і випікаємо до сухої зубочистки. Виключаємо духовку, відкриваємо дверцята і лишаємо бісквіт у духовці ще на десять хвилин. Потім охолоджуємо і дістаємо з форми. Перемажте бісквіт будь-яким кремом, і вже буде готовий тортик.

- Чи любиш ти сама куштувати те, що приготувала, як вдається тримати себе у формі, якщо щодня пекти торти?

- Авжеж! Я тільки тому і печу! Куштую із задоволенням, але насправді дуже рідко. Бо на замовлення все готується з суворим дотриманням рецептури. Інгредієнти відміряються буквально до грама. Тому залишків майже не буває. А якщо лишився якийсь крем, то першим у черзі на нього, звичайно, син. Так що з формою жодних проблем, принаймні через солодощі точно. Іноді друзі чи рідні кажуть: «Так хочеться твого тортика». А я відповідаю: «Мені теж!» До речі, приготування одного торта займає годин шість - дванадцять чистого часу (залежно від складності. І майже все доводиться робити стоячи або в русі. Тому калорії спалюються тільки так!

- Які солодощі нині в моді?

- Насамперед це мусові десерти. Їх ще називають євродесертами. Мені це визначення страшенно не подобається, бо нагадує євроремонти. Такі вироби зазвичай покриваються дзеркальною глазур’ю або шоколадним велюром. Проте шанувальників більш традиційних бісквітних тортів чи того ж «Наполеону» не стало менше. Сучасні торти ефектно прикрашають, розмальовують тощо. Поступово вертається любов до кремових квітів. Тільки в наші часи вони виглядають більш реалістично, ніж колись. Часто використовується флористика з їстівного паперу. Я неодноразово робила такі торти з орхідеями та трояндами. Всі кондитери хочуть викликати вау-ефект, і я не виняток.

- Як вдається себе виокремити серед багатьох інших? Яка найкраща реклама?

- Мені здається, що перш за все важлива оригінальність. Завдяки їй тебе можуть запам’ятати. Я дуже люблю експерименти в оформленні. Це окремий напрямок моєї роботи, можливо, навіть найулюбленіший. Мені цікаво створювати те, що дивує і повторює якісь реальні предмети тощо. Наприклад, у мене були каштани-тістечка (макарон і кейкпопс), цвяхи з шоколаду, тістечко-картопля, торти у вигляді свічки, кавуна, букету. Це привертає увагу аудиторії. Стосовно малюнків на тортах, то, здається, у нас в місті такого більше ніхто не робить або мало хто.

А найкраща реклама – це рекомендації. Якщо торт смачний, про нього обов’язково дізнаються інші.

- Чи є професійні заздрощі? Хтось десерт зробив першим, а ти думаєш: ну чому не я?

- Заздрощів немає. Але буває, що чиясь ідея сподобалася, і я намагаюся створити щось подібне.

- Хто для тебе гуру кулінарії?

- Це українські кондитери Юлія Біліченко та Дінара Касько. Перша з них поєднує віртуозну професійну майстерність з дивовижним почуттям гумору (для мене це дуже важливо в людях). А друга прославилася на весь світ завдяки створенню фантастичних силіконових форм для мусових десертів.

- Твоя найбільша мрія як кулінара?

- Відкрити власну кондитерську. І не прогоріти! Бо я вже казала, що шанси великі.

- Хто робить такі класні смачні фото?

- Сама. Частіше використовую смартфон, рідше – фотоапарат. Я б нікому не довірила цю роботу, бо насправді години праці витрачаються заради тих кількох хвилин, коли ти фотографуєш своє творіння, обираєш ракурси й милуєшся. Це момент мого маленького тріумфу, мить перемоги.

- Можливо, плануєш освоїти ще якусь професію, якщо так вдало вийшло цього разу?

- Мені можна ще дуже довго розвиватися в професії кондитера. Вона не освоєна ще й на третину, мабуть. Сподіваюся, що буду й далі горіти цим. Але дуже хотіла б покращити свої вміння у фотографуванні, щоб десерт сам «розповідав» про себе.