Контузію пережив легше, ніж коронавірус: історія боротьби учасника АТО з Кропивницького із Covid-19

Вирваний із життя місяць та мінус 12 кілограмів ваги – такі наслідки для військового Анатолія Компанійця мав Covid-19. Хворобу кропивничанин переніс тяжко. Був підключений до апарату штучної вентиляції легень. Лікування від вірусу завершив у квітні, але головний біль його турбує і дотепер. Крім того, чоловік досі не позбувся запалення легень. Розказав свою історію CBN, аби земляки були обережніші й розуміли, що від коронавірусу ніхто не застрахований.

До Covid-19 ставився скептично, розповідає 44-річний Анатолій Компанієць. Думав, хвороба його не зачепить. Коли 27 березня відчув печіння в очах і підвищення температури, здивувався:

- У мене підвищилася температура до 38 градусів. Наступного дня температура впала, я думав, що все гаразд. Але боліли, пекли й чухалися очі – таке відчуття, неначе кон’юнктивіт. Далі температура підвищилася ще більше. Я звернувся до сімейного лікаря. Вона призначила мені рентген, різні аналізи. Але, як виявляється, рентген не завжди показує запалення легень. Це так десь у відсотків 60 людей – не бачить рентген, що у них є пневмонія.

Попри це лікарка Анатолія запідозрила, що з легенями не все гаразд, тож наполягла на подальшому обстеженні.

- Мені зробили експрес-тест – взяли кров з пальця, - згадує Анатолій Компанієць. - Але, знову ж таки, – кров з пальця, кров з вени не покаже нічого. Весь цей час я знаходився на самоізоляції. 1 квітня в мене піднялася температура до 39,7. Чим ми не намагалися її збити, нічого не виходило. Мене направили в міську лікарню, другого квітня зробили ПРЛ-діагностику і виявили коронавірус. Четвертого квітня я зразу ж потрапив до реанімації. Я почав задихатися, мені не вистачало кисню. Відчуття таке, що, скажімо, ти все бачиш, ти все відчуваєш, спілкуєшся з людьми, але, як риба, ти хапаєш повітря, а нічого не відбувається. Ти розумієш, що перед очима пливуть кола і ти просто втрачаєш свідомість.

Анатолій майже не їздить громадським транспортом – частіше за все ходить пішки. Коли інфікувався, відразу поставив собі питання, де саме це могло статися. Хворобу підчепив в обласному госпіталі для ветеранів, припускає чоловік. І посприяв цьому знижений після лікування імунітет. Контактних осіб і досі перевірили не всіх:

- Список перший контактів, то їх взагалі деяких ніхто й не перевірив по сьогодні. До дружини приїхали вже через тиждень, та й те, дякуючи друзям, дякуючи небайдужим, які вже наполягли, щоб у сім’ї взяли ці аналізи. Тест був негативний, що у дружини, що у дітей.

Лише через кілька діб реанімаційних заходів стан чоловіка став стабільно тяжким. Контузію у 2015 році пережив легше, ніж коронавірус, зізнається військовий:

- За перші десять днів я втратив 12 кілограмів. Лікар моя, Ірина Вікторівна Панченко, каже, що в мене не було шансів. Вона врятувала цього разу. Це таке відчуття, коли ти все усвідомлюєш, відчуваєш, але просто задихаєшся і втрачаєш уже свідомість. Здорова нормальна людина. Тяжко, страшніше все було, ніж того разу.

Медикаменти, яким лікують коронавірус, досить «тяжкі» для організму, розповідає військовий:

- Це антибіотики останнього покоління. Мені кололи «Іміфорс». Для мене дуже тяжким виявився «Гатилин». У мене після контузії в голові ангіома, тож судини від ліків дуже звужуються, доходило до того, що я втрачав свідомість просто, коли ці ліки «капали». На сьогодні багато лікарів кажуть, що коронавірус не лише легені вражає, а й судини. Протягом всього лікування та і сьогодні в мене сильний головний біль, який не полегшує жоден препарат.

Виписали чоловіка із правосторонньою пневмонією:

- В мене досі ця пневмонія, але вона не інфекційна. От я робив КТ, мені пишуть: «легені, як скло». Тобто легені вражені, темні місця на них.

Деякі ліки, які передбачає протокол лікування коронавірусу, – неефективні, вважає кропивничанин. Нині військові з Кіровоградщини ведуть перемовини зі страховими компаніями та депутатами, аби отримати медстраховку з обласного бюджету. В тому числі – на випадок Covid-19.

- Я аплодую лікарям, які лікують, а керівникам, які забезпечують ці медичні заклади, бажаю ефективної роботи, і швидкої, і якісної. Якщо чогось не вистачає, певних препаратів, вони повинні стукати і двері виламувати. Бити себе в груди і казати, що треба те, і те, і те. Тоді буде результат, а не боятися за свою посаду, - каже директор обласного ресурсного центру з питань допомоги учасникам АТО Віктор Колінько і додає: думали, що військових, які в більшості займаються спортом і ведуть здоровий спосіб життя, хвороба мине.

- Однак мій друг, колега Анатолій Компанієць захворів, ще й на таку тяжку форму. Зізнаюся, панікували, оскільки не було чіткого алгоритму, як діяти лікарям. Але лікарка спрацювала професійно і Толіка нашого витягла, - розповідає він.

На сьогодні, каже Компанієць, знову ж не зрозуміло, яку реабілітацію мають проходити люди, які перехворіли на коронавірус:

- Ніхто досі й не зрозумів, чи є у людини, яка перехворіла, імунітет. Але є деякі випадки, коли люди інфікувалися повторно. Мені лікарка сказала, що імунітету в мене немає взагалі після цього коронавірусу. Порадила менше контактувати із людьми, навіть зі звичайним ГРВІ, бо воно для мене причепиться. Не хотілося б це все пережити вдруге.

Поборовши хворобу, кропивничанин закликає берегтися інших. А ще - більше рухатися, це корисно для легень.