Звільнений із російського полону Роман Мокряк: «Листи давали віру в те, що все не дарма»

Після лікування та короткої відпустки Роман Мокряк повернеться на службу до військово-морських сил України

248
кількість переглядів

Юлія Бабак, «Кіровоградська правда»

Визволений із російського полону капітан судна «Бердянськ» Роман Мокряк із Карлівки Кропивницького району після медичного обстеження у столичному госпіталі повернувся додому. Його мама Наталія Мокряк організувала зустріч із ним в обласному художньому музеї. Для сина це стало сюрпризом. Як вітали кропивничани українського героя, дізнавалася «КП».

Капітана катера «Бердянськ» присутні зустріли оплесками. Роман Мокряк трохи ніяковів, а мама, як і всі дев’ять місяців полону, підтримала сина. Кропивницькі волонтери підходили до звільненого моряка з обіймами. Аби поздоровити Романа з поверненням, вишикувалася черга. Слова поваги і вдячності лунали й для мами Наталії Мокряк.

– Квіти я хочу вручити вашій мамі, бо вона стала символом материнства, любові, боротьби, символом України, українських жінок. Я три тижні не плакала, але ви, пані Наталю, знову розчулили, – звернулася до мами моряка психолог госпіталю для військових Анна Колєва.

Романа Мокряка така зустріч теж розчулила, хоча він і намагався стримувати емоції. Каже, в момент, коли став на українську землю, спогади про полон залишив позаду.

– Незважаючи на всі перепони, які створювалися Російською Федерацією, листи до нас доходили, вони дуже підтримували, давали віру в те, що все не дарма. Що ми повернемось додому. Ми розуміли, що нас ніхто не кинув, що за нами Україна. І тому саме завдяки цьому витримали, не зламалися і всіх зустріли, – каже український моряк і додає, намагається не згадувати пережите у полоні. – Десять років служби на флоті, тим більше на таких серйозних кораблях, на підводному човні, накладають свій відбиток і як на людину, і як на військового моряка особливо. Тому що погане не трапилося б у тебе у житті, ти зійшов з трапу, видихнув і все погане залишив позаду, забув і рухаєшся далі.

Мама моряка під час зустрічі Романа в аеропорту від пережитих емоцій і хвилювання не може пригадати, які слова промовила сину. Каже, передивляється фотографії, які робили інші люди, і знову відчуває щасливі моменти.

– Ми в такому були стані, такі були щасливі… Це словами не можна передати. Коли дивлюся фотографії, дякую тим журналістам, які встигли зробити кадри. Ми не просили, щоб нас фотографували, але нас знімали. Потім я передивлялася світлини і не розуміла, як я встигала його цілувать і обіймать. Це щастя не передати словами… – зі сльозами на очах ділиться пережитими емоціями Наталія Мокряк.

Після лікування та короткої відпустки Роман Мокряк повернеться на службу до військово-морських сил України. Кропивницькі ж волонтери закликають не забувати й про решту полонених, зокрема наших земляків спецпризначенців Сергія Глондара і Олександра Корінькова.

Нагадаємо, Роман Мокряк і ще 23 українські моряки потрапили до російського полону під час проходу Керченської протоки. Торік 25 листопада російські військові здійснили озброєний напад на два катери та буксир військово-морських сил України. Шестеро моряків отримали поранення. Роман один із перших у російській в’язниці вимагав визнати їх військовополоненими та відмовився давати свідчення.

Приєднуйтеся до нас у Facebook, читайте в Telegram, Viber і Twitter.