«Я жити без нього не можу». Інтерв’ю з цивільною дружиною підозрюваного у вбивстві Діани Хріненко

Ірина Іванова, «Кіровоградська правда»

16-річна жителька Суботців Діана Хріненко близько дев’ятої вечора 24 серпня 2018 року пішла в центр села на святкування Дня Незалежності й не повернулася.

26 березня 2019-го при проведенні польових робіт поблизу села Новополяна Знам’янського району виявили людські рештки. Три експертизи підтвердили, що вони належать Діані.

26 липня у Суботцях попрощалися з дівчиною.

Підозрюваного у вбивстві затримали в Польщі. 15 серпня суд обрав йому запобіжний захід - 60 діб тримання під вартою без права внесення застави.

З моменту затримання підозрюваного у вбивстві школярки з Суботців Знамʼянського району Діани Хріненко «КП» звʼязувалася з багатьма людьми, які могли знати 28-річного Миколу. Знайомі про нього розповідали різне – здебільшого звертали увагу на те, що чоловік доволі замкнутий. Утім вчора ввечері газеті вдалося поспілкуватися з цивільною дружиною підозрюваного. Насамперед «КП» хотіла зрозуміти, якою людиною є Микола.

Юлії Черпак – 25. Познайомилася з Миколою шість років тому. Разом їхали в автобусі.

– У нас співпали квитки – сиділи поряд. Їхали до мого села (у Новотрепівку – «КП»). Потім списалися в соцмережі. Далі знайомство переросло у стосунки – почали зустрічатися, – розповідає цивільна дружина підозрюваного у вбивстві Діани Хріненко.

Чотири роки тому у пари народилася донька. Ім’я дитині обрав батько. Юлія каже, Микола назвав на честь рідної бабусі – Раїса.

– Народженню доньки дуже раділи. Коля сказав, що хоче, аби у нас була доня така ж курносенька, як я, – продовжує співрозмовниця «КП». – А доця – копія тата: висока буде і товариська.

Про Миколу каже, що він – люблячий чоловік і батько. Не курить. Сам сирота. Рідна мама покинула Миколу, коли йому було чотири місяці, а за якийсь час помер тато. Спочатку дитину виховувала бабуся, а як її не стало – родина троюрідного брата батька.

Разом із Юлею Микола мріяв придбати будинок у Трепівці поряд із лікарнею і дитсадком. Усе, заради доньки.

– Ми живемо небагато, то вирішили потерпіти, щоб у доні було все, а головне затишний і теплий будинок, – говорить Юля. – А потім ще й для її братика...

Одружуватися пара не поспішає. Юля певна, свідоцтво про шлюб – то лише папір.

– Якщо є кохання, довіра і дитина – більше для щастя нічого не треба, – каже вона.

Микола балував своїх дівчат, як міг.

– Я не вибаглива. Люблю шоколад молочний і польові квіти. Він любить морозиво, – ділиться жінка. – Боже, коли цей страшний сон закінчиться? Я жити без нього (Миколи – «КП») не можу! Я не їм, майже не сплю. У мене сили закінчуються оцей жах читати про мого коханого...

Юля розповідає, у винуватість Миколи не вірить. Не вірять і її батьки.

– Вони мене підтримують, як тільки можуть. У нашому селі всі підтримують і кажуть: «Будь сильна, все налагодиться», – ділиться співрозмовниця.

За її словами, Микола не знав Діану.

– Він ту дівчинку в очі ні разу не бачив, її сім’ю не знав, – переконує цивільна дружина підозрюваного. – У той день був у Новотрепівці. Потім за братом поїхав у Байраки, відзвіз його у Трепівку, далі повернувся додому. А через деякий час забрав брата із Трепівки, відвіз у Байраки, а звідти знову повернувся у Новотрепівку.

Юля каже, сім місяців він був удома і поліція жодного разу не допитувала Миколу.

– У Польщу він їздив торік 30 серпня. Побув там два місяці і повернувся. Не витримав без родини. Потім поїхав знову. А 3 липня цього року до нас приїхали з обшуком на будинок і на машину. У мне був шок. Вранці я розбудила Раю і відвела до батьків. Тоді забрали чехли з сидінь. Що вони (слідчі – «КП») з ними далі робили – не знаю. Перший обшук тривав півдня. Особливо ніхто нічого не пояснював і не записував. Другий обшук відбувся 16 серпня. Уже з адвокатом. Він тривав цілий день, усе детально обшукували і записували, – пригадує жінка.

Коли «КП» поцікавилася, чи довелося відкладені на будинок гроші витрачати на адвоката, Юля відповіла, що так. Захисника найняли у липні – після першого обшуку.

– Я тоді дуже злякалася за чоловіка. Тому й вирішила винайняти адвоката, – пояснює вона.

Жінка пригадує, уперше поліція прийшла, коли активно шукали Діану – тоді, правоохоронці дійсно відпрацьовували всі населені пункти у радіусі кількох десятків кілометрів.

– Всіх опитували. Говорили і зі мною. Все, – додає Юля. – А свідчення вже брали після першого обшуку – у відділенні поліції.