Хто насправді вбив Діану Хріненко, або Хто такі «Едік» і «Мажор»

Сергій Полулях, «Україна-Центр»

Минулого тижня на каналі «Україна» транслювалася програма «Гучна справа», присвячена зникненню та вбивству мешканки села Суботці Діани Хріненко. Це вже друга розповідь телеканалу про трагічні події, які сталися на День Незалежності два роки тому. Спочатку про вбивство дівчини вели мову в програмі «Говорить Україна», але вона залишила враження скоріше шоу, ніж журналістського розслідування. І ось – новий формат…

16-річна жителька Суботців Діана Хріненко близько дев’ятої вечора 24 серпня 2018 року пішла в центр села на святкування Дня Незалежності й не повернулася.

26 березня 2019-го при проведенні польових робіт поблизу села Новополяна Знам’янського району виявили людські рештки. Три експертизи підтвердили, що вони належать Діані.

26 липня у Суботцях попрощалися з дівчиною.

Підозрюваного у вбивстві затримали в Польщі.

Ми зателефонували Олені Павлівні, матері Діани. Нагадаємо, що дівчина зникла в серпні 2018 року, кілька місяців тривали активні пошуки, згодом її рештки випадково виявили в березні наступного року. Після проведення близько сотні експертиз Діану поховали в липні 2019 року. Весь цей час мати продовжує боротьбу за те, щоб знайти вбивцю й він поніс заслужене покарання. Олена Павлівна сказала нам по телефону, що брала участь у зйомці добровільно, програму знімали кілька тижнів тому, але: «Для мене мета програми не досягнута, і хоча мені ніхто не погрожує, я знаю, що я буду наступна, я готова, але не зупинюся».

У телепрограмі були оприлюднені, можна сказати, сенсаційні кадри свідчень можливих фігурантів, як і зізнання головного підозрюваного, але в світлі коментарів Олени Хріненко вони набувають зовсім іншої тональності. Найголовніше, вказує наша співрозмовниця, – це те, що обіцяної перевірки на поліграфі не пройшов хлопець на ім’я Едік, хоча на камеру він сказав, що готовий до цього. Це саме той хлопець, про якого, на думку Олени Павлівни, йшлося в записці, підкинутій на поріг магазину: «Шукайте Едіка». Не вдалося журналістам поговорити конкретно по справі і з іншим фігурантом, якого умовно називають мажором. Усі якби не при справах, але телефонна локація начебто вказує, що дані особи тієї ночі могли перебувати в безпосередній близькості біля місця подій, включаючи й село Трепівку, куди підозрюваний відвозив свого родича. Якось дивно, що слідчі не можуть встановити місцезнаходження цих осіб, хоча для журналістів це не було таємницею. У селі кажуть, що чутки про мажора та його прикриття мають під собою підґрунтя, до речі, й тіло Діани знайшли неподалік земель багатих орендарів…

Вагомим аргументом є зізнання самого підозрюваного, який ще на початку слідства заявив, що випадково ледь не збив дівчину автомобілем, почав з нею лаятися, потім кілька разів ударив її держаком, мабуть, від лопати, затягнув у машину та вивіз за село, де й закопав. Усе якби правдоподібно, але Олена Павлівна каже, що в неї є уривок запису з кримінального провадження, який надали матері, коли слідством опікувався перший заступник керівника Нацполіції України В’ячеслав Аброськін. З її слів виходить, що в телепрограмі начебто вирізали перші речення зізнання, де йшлося про бажання обставити справу, як аварію, на що була відповідь про неможливість версії, адже слідів удару чи пошкоджень на автомобілі не виявлено.

Якось невнятно в програмі прозвучала й розповідь колишнього хлопця Діани, на той час військовослужбовця, який під час нападу розмовляв з нею по телефону, чув крики, але, коли зв’язок обірвався, дзвонив не в поліцію, а матері дівчини чи її подрузі. В усякому разі, це затримало пошуки по гарячих слідах. До речі, з програми нічого не ясно і з приводу дуже характерної знахідки на місці викрадення, тобто розірваного ланцюжка-оберега з іконкою Св. Миколая, як нічого не можна сказати й про зниклі прикраси Діани. Зате журналісти оприлюднили розповідь одного з перших підозрюваних по справі, яких заарештували, бо, за даними телефонної локації, вони в той час перебували поблизу місця злочину. Один з них, Олександр, розповів, що дійсно був у Суботцях, щоб допомогти товаришу, якомусь Жорі, перевезти «мішок картоплі чи цибулі». Дивне бажання гнати автомобіль хтозна куди за лантухом цибулі, але головне не це, а те, що чоловік розповів, що під час слідства до них застосовувалися методи фізичного й морального тиску – електричний струм чи гасіння цигарок об руку…

Олена Хріненко каже, що могло бути й таке, про це говорили, але вона хоча й не відкидала цю версію слідства, проте була переконана, що ці особи до справи непричетні. Насправді ці люди ідеально підходили під справу, тим більше, потрапили в той самий час і в те саме місце. Крім того, у біографії одного (Жори) більше як півтора десятка років відсидок, стійка схильність до крадіжок (мабуть, вивіз краденого і є справжньою причиною, задля якої учасник телепрограми потрапив до Суботців). Крадій, до речі, за скоєні того дня крадіжки таки отримав термін, але до того встиг, можливо, і під тиском, взяти провину на себе, і його врятувало лише те, що мати Діани наполягала на відсутності головного доказу – цей підозрюваний не знав, де тіло. Після розповіді про тортури можна запідозрити, що й головний підозрюваний теж дав зізнання під тиском, але заяв на цю тему від нього не надходило…

З приводу плям крові на сидінні автомобіля, яких не було під час першого огляду, а потім вони з’явилися, Олена Хріненко каже, що експерти оглядали кожен сантиметр автомобіля й за допомогою спеціальних реактивів виявили сліди ДНК крові Діани, яка просочилася вглиб заднього сидіння. Але цікаво, що на кров вказав інший свідок, родич підозрюваного, що може свідчити про бажання відвести підозру від інших можливих учасників злочину, якщо вони були. Версія виглядає так: головний підо­зрюваний у викраденні дівчини був не сам, інакше для чого переховуватися згаданим «мажору» та «родичу»? Але саме того, хто попався першим, кого затримали, і вирішили «злити», та й сам він, очевидно, не проти, а про мотиви такої поведінки можна лише здогадуватися.

Олена Павлівна каже, що такого варіанту слідство взагалі не розглядає, бо його влаштовує наявна доказова база, а інших можливих співучасників ніхто шукати не буде. Тому залишилося чекати суду, але чи заговорить підозрюваний – сказати складно, бо наразі він про це мовчить. Тим часом судовий розгляд постійно затягується, і не лише через карантин. Наприклад, вже двічі на засідання не з’являлася одна з присяжних, нагадаємо, що на веденні судового засідання за участю присяжних клопотала сторона захисту. До того ж звільнилася одна з суддів по справі, а на заміну потрібний час, і все може звестися до клопотання про зміну підозрюваному запобіжного заходу в вигляді домашнього арешту.

Попри все, мати не збирається припиняти боротьбу й буде наполягати на перевірці показань інших фігурантів, у т.ч. і за допомогою поліграфа. Як буде насправді – невідомо, а поки що мати за власні кошти придбала матеріали для двох лав, які безплатно виготовляють знам’янські ковалі, щоб встановити в дворі школи. Колись Діана брала активну участь у шкільній програмі по збору грошей для таких лав…