Головні події 2020 року очима журналістів CBN

Підведення підсумків - це класно. По-перше, дозволяє проаналізувати, осмислити й оцінити зроблене. По-друге, повернувши погляд з минулого, придивитися до майбутнього, будувати стратегію, коригувати тактику та, знаючи про плюси й мінуси, думати про перспективи.

На порозі в 2021-й ми вирішили подивитися, а яким був для нас, команди CBN, рік, що минає. Завдяки специфіці роботи ми завжди в курсі подій, які стосуються багатьох сфер життя нашого міста, області та країни. Ми розповідаємо про них людям, залишаючись у рамках вимог нашої професії до балансу думок, достовірності, збалансованості, об'єктивності чи неупередженості наших матеріалів. Але ж ці події ми все одно пропускаємо через власне серце, і вони залишають там свій відбиток. Як і власні дії чи результати роботи.

То яким запам’ятався журналістам, телеведучим, авторам ток-шоу 2020 рік?

Анна Гончаренко: «Мені хотілося, щоб у кожній родині було якомога більше хороших новин»

Анна Гончаренко в нашу команду прийшла пів року тому з центрального телеканалу і відразу стала однією з провідних тележурналісток. На її переконання, щоб зберегти телебачення на плаву, потрібно працювати для молодого глядача, якому не байдужі рідне місто і країна, в якій вони живуть. А сюжети повинні створювати у глядача відчуття присутності на місці подій.

- Ті півроку, які я працюю, ми знімаємо в карантинних умовах, що стало викликом для всіх. Плюс цей рік був виборним, причому вибори проходили за новим кодексом, і потрібно було самій розібратися, вивчити нові правила. Це було цікаво і запам'яталося.

Запам'ятала, як знімала сюжет про нашу редакцію одним кадром - мало не з першої спроби завдяки золотим рукам, голові й порадам Миколи Головка (відеоператор телеканалу «Вітер». - Авт.) Коли всі навколо тебе говорять, що не вийде, а хтось один говорить, так, це прикольно, давай спробуємо, і все виходить - це найпрекрасніше, що може бути в нашій роботі.

Я пишаюся цим сюжетом.

Похвалюся проектом, який я придумала на День Незалежності. Це було сім сюжетів про кропивничан, які доклали своїх зусиль до того, щоб наше місто стало охайнішим, красивішим, створили щось, що будуть пам'ятати інші. Моя думка - щоб називати себе патріотом, потрібно робити хоча б маленькі справи. Герої моїх сюжетів є такими. Розповідати про їхню діяльність для мене було честю.

Розповіді про дітей завжди викликають цікавість у глядача, та сюжет про четверню Валіхновських набрав більше трьох мільйонів переглядів, і досі люди його коментять, тож і його відзначу.

https://www.facebook.com/viterTV.cbn/videos/695741237690882/?vh=e

А ще залишився у серці сюжет про ліквідатора аварії на ЧАЕС Миколу Бабича. Він рятував весь світ від катастрофи, як це робили тисячі чоловіків і жінок, але держава про них забула. У них з дружиною мінімальні пенсії, вони живуть у жахливих умовах, ходять до вбиральні на вулицю, рубають дрова для печі... Як швидко стирається пам'ять про героїчні вчинки. Це жахливо. Весь зараз сотні кропивничан відвойовують нашу землю на сході, і немає гарантії, що через 35 років їхній подвиг не нівелюють і не забудуть.

https://www.facebook.com/viterTV.cbn/videos/757078858215612/?vh=e

Побажання до Нового року? Бажаю, щоб у кожній родині було якомога більше хороших новин.

Юрій Ілючек: «Бажаю, щоб усі ми

стали дихати на повні груди»

Його грамоти, подяки, медалі, кубки, сувеніри з країн, з яких він вів свої репортажі, займають в нашому ньюзрумі практично всі полки. Школярі, які до карантину приходили до нас на екскурсії, надовго застрягали біля них. Він по-справжньому заслужений, наша гордість і приклад для наслідування. А ще єдиний з журналістів, хто не тільки створює програми (пише підводки, бере інтерв’ю тощо), а й знімає та монтує їх. Навіть карантин не завадив йому побувати у різних місцях і привезти цікаві сюжети. Тож у нього було про що згадати і розповісти.

- Звичайно, у пам'яті залишилося , як довелося ліпити програми в умовах коронавірусу: вигадувати підводки до передачі, наприклад, прогулянки в парку з собакою, зв'язуватися скайпом зі спортсменами, що живуть у Швеції, Бельгії, Білорусі, Італії, та дізнаватися, чим там живе спорт під час карантину.

Найбільше запам'яталося, напевно, інтерв'ю з новопризначеним Міністром молоді та спорту, олімпійським чемпіоном Вадимом Гутцайтом. Мене цікавило, як буде виживати спорт в умовах пандемії, скасування олімпіади і проблем з фінансуванням. Я з ним списався, він погодився поспілкуватися. Але якщо раніше я брав інтерв'ю по скайпу, то цього разу вирішив використати Zoom. І щось я неправильно натиснув... У результаті записався лише звук, без відео. Спасибі дружині, вона підказала перекрити звук різними фотографіями, іншим відеорядом, і передача вийшла вдалою.

Цікавим було спілкування з нардепом Георгієм Мазурашу, з яким говорили про роботу міністерства, нового міністра та резонансні заяви стосовно фінансування паралімпійського спорту.

З останнього, що запам'яталося, як я їх називаю, фартові поїздки. Невдала гра збірної України проти Німеччини і сенсаційний виграш у Іспанії, нічия донецького «Шахтаря» з «Інтером» і перемога над мадридським «Реалом», звичайно, сутичка київського «Динамо» з угорським ФК «Ференцварош». Звідусіль вийшли повноцінні програми та спецвипуски. На фарт я придумав собі прикмету - кожен раз йти на НСК «Олімпійський» однією і тією ж дорогою. Спрацьовувало:)

Ну і познайомився у Києві з унікальним чуваком, спортивним реабілітологом з золотими руками Сергієм Капраловим, якому я присвятив окрему програму.

Загалом, фартова дорога і масаж - ось чим запам'ятався рік. А не запам'ятався тим, що я не поїхав на олімпіаду, не поїхав на Євро-2020, куди мав акредитації, але сподіваюся, що наступного року таки будуть репортажі з Японії, Нідерландів і Румунії.

Ще з важливого - в цьому році ми запустили відеоблог «Студія 2U» на YouTube.

https://www.youtube.com/watch?v=g-aW8njLbxo&feature=emb_imp_woyt

Чого побажав би собі в новому році? Здоров'я собі і всім, і щоб усе це до бісової матері закінчилося. Тоді все нормалізується і всі ми станемо дихати на повні груди.

Валентина Шаповал: «Особливо запам’ятались сюжети про людей, що потребували допомоги»

Між собою ми, журналісти сайту CBN, називаємо Валентинку «наш позитивчик». Ще когось з таким сонячним характером, певно, важко знайти. Вона у нас працює на два «фронти» - пише новини на сайт і знімає сюжети для телеканалу. Третім є навчання на четвертому курсі філології та журналістики ЦДПУ ім. Винниченка та курсова, присвячена ненудному Кропивницькому. Що ж важливим було саме для неї?

- Особливо запам’ятались ті сюжети, в яких ми розповідали про людей, що потребували допомоги. Наприклад, про Толю Баутіна, який зламав хребет, стрибнувши в річку, Олександру Гуй, яку в Києві у кінці серпня збив п’яний майор, і вона лишилася ноги, сім’ю Мельників з Білопілля Новгородківського району, які постраждали через вибух газу.  

Наші розповіді про цих людей допомогли збирати кошти – це я вважаю важливою складовою нашої роботи. Я відслідковую подальшу долю наших героїв і розповідаю про них далі.

Плани? Торік ми робили передачу «Лайвовий кіт», присвячену рок-музиці, і планували в цьому запустити нову, присвячену культурним подіям у Кропивницькому. Коронавірус усе перекреслив, але я сподіваюсь, що наступного року плани здійсняться.

Ірина Вернигора: «Відчуваю,

що знаходжусь там, де повинна»

Ірина – наймолодша з погляду приходу в колектив. На неї звернули увагу, коли вона була в нас на практиці - переймала досвід у Юрія Ілючека. Тож запросили працювати на телеканал, як тільки з’явилась вакансія. І не пошкодували.

- Я працюю лише з серпня, тому і запам’яталися мені перші роботи. Наприклад, про сторічну ювілярку. Було дуже цікаво поспілкуватися з людиною, яка була свідком декількох історичних періодів. Я була вражена тим, як вона все добре пам’ятає і почуває себе у сто років так, як не почувають більш молоді.

Звісно, запам’яталися вибори. Це був крутий досвід, бо потрібно було оперативно і якісно подавати інформацію. Ще важливим для себе вважаю сюжет, який я готувала до Міжнародного дня сліпих. Я була вражена сім’єю, яку ми знімали: я не думала, що незрячі люди можуть самостійно освоїти гаджети та Інтернет.

Ще на першому курсі університету я зрозуміла, що робота в друкованих ЗМІ не моє. Мені здавалось, що це дуже скучно і я не зможу в цьому себе реалізувати. Зараз я відчуваю, що знаходжусь там, де повинна, і мені подобається наша команда. Знаєте, дуже важливо мати хороший колектив. Бо коли тобі не подобаються люди, які тебе оточують, то відповідно немає бажання йти на роботу.

Дарина Романська: «Скажу року-2020 спасибі»

Вона дуже крута - все ж таки радниця члена Нацради з питань телебачення та радіомовлення. А в нас - авторка та ведуча ток-шоу «Просто – не просто». Не будемо перераховувати актуальні теми, які обговорювали в студії, – радимо подивитися. Дарина ж розповіла про ті, які особливо запам’яталися їй.

- Кожен випуск і кожна тема, за яку ми беремося, завжди нам здається якоюсь дуже об’ємною, і ми намагаємося з редакторкою програми Іриною Романською не просто максимально розкрити тему, а ще й запросити у студію гостей, які, по-перше, були б експертними, а по-друге, цікаво взаємодіяли між собою. Нам завжди щастить із гостями, навіть коли напередодні ефіру відбуваються якісь зміни. Просто кайфую від них.

Що запам’яталося? Я б виділила два випуски. Перший – присвячений Дню Незалежності, коли ми зібрали покоління незалежних. Ми дуже довго і прискіпливо готували цей випуск. Люди, які прийшли до студії, були мені добре знайомі: я знала їхні характери, професії, погляди на світ та життя. І була дуже щаслива тим, як усе вийшло. Вся знімальна група прислухалась до думок, що лунали. Я відчувала гордість. Ми не завжди віддаємо собі звіт, наскільки насправді ми прогресивні і наскільки наша молодь крута. Молодь, яка живе в нас у Кропивницькому. Сподіваюсь, глядачі це теж відчули.

А другий випуск, який мені дуже близький до серця, був до Дня працівників радіо та телебачення, коли ми розмірковували про телебачення і ютуб – що більш перспективне. Це була розмова фахівців, що у професії більше 20 років, та представників нового покоління медійників.

https://cbn.com.ua/2020/11/20/telebachennya-vs-youtube-tok-shou-prosto-ne-prosto-video/

Я дуже рада, що в цьому році в моєму життя з’явився цей проект, тому скажу року-2020 за це спасибі.

Катерина Лунгул: «Нам буде про що поспілкуватись»

Жіноче ток-шоу «3G+M» існує вже другий рік і є найпопулярнішим продуктом телекомпанії. Катерина зізнається, що вже перестала вигадувати теми – їх пропонують глядачки. Для неї кожен випуск – як дитина, тож обрати найулюбленіший не змогла.

- Розповім про останні випуски. Програми грудня вийшли своєрідним новорічним блоком. Нам хотілося подарувати глядачам свято. Тому в першій програмі ми готували рульку, десерти, давали поради і ділилися рецептами. В другій астролог вираховував, що чекає в наступному році представників кожного знаку. Третій випуск присвятили новорічному перевтіленню героїні, яку я обрала через анкетування. Я відчула, що саме їй це потрібно. А в останньому, за традицією, ми зібрали в лазні друзів нашої програми – чоловіків.

https://cbn.com.ua/2020/12/26/choloviky-pro-zhinok-zhinoche-tok-shou-3g-m-video/

Користуючись нагодою, як то кажуть, хочу сказати спасибі знімальній групі.

Вже зараз розмірковую над тим, що б змінити у програмі. Хочу, щоб у кадрі були три жінки – дві гості і я - та чоловік. Впевнена, нам буде про що поспілкуватись.

Андрій Лисенко: «Впораємось і в наступному році»

Про людину, яка в професії більше десятка років, завжди є що розповісти. Мені у шеф-редакторі нашого сайту імпонує його вміння подавати різні історії так, що заслухаєшся – відірватися неможливо. А ще дуже подобається, що він започаткував соціальний проєкт «Дай руку», в якому розповідає про людей, що потребують допомоги. Працює сам, стимулює до праці нас, і разом у нас добре виходить.

- Кількість відвідувачів сайту CBN на 2 грудня з початку року перевалила два мільйони. Хороші цифри для регіонального видання.

З початком весняного карантину ми почали регулярно писати статті, а не лише передруковувати з «УЦ». (Нічого поганого про «Україну-Центр» не скажу, там усі - професіонали, публікації - цікаві й актуальні. Але хочеться свого.) Влітку дещо знизили темпи, але після Нового року, коли всі наїдяться і нап’ються, обов’язково продовжимо.

Ми випускали новини, організовували пресконференції, об’їздили всю область, відпочивали на корпоративах і працювали у вихідні. Все, як завжди. Думаю, зі своїм головним завданням - оперативно й повно інформувати про найголовніші й найцікавіші події області - ми впоралися. Впораємось і в наступному році.

Марія Староста: «Ми постійно тримали зв'язок

зі своїми глядачами»

Між журналістами не прийнято звертатися одне до одного по-батькові – ми люди демократичні, але навіть наш директор називає її Марією Іванівною, адже вона головний редактор інформаційних програм телеканалу «Вітер». І наш варіант «спортсменки, комсомолки и просто красавицы» – журналістки, телеведучої і просто красуні.

- Для мене 2020 рік минув, як один день. Я б зрівняла його з п’ятницею, коли на кінець дня у тебе готовий випуск, всі зібралися додому, а тут щось стається: аварія, гибель дітей на пожежі, хтось випав з вікна, «нові правила життя» в умовах пандемії, вибухи...

Теми сюжетів, які запам’яталися, я умовно ділю на дві категорії: хороші й погані. Першими, на жаль, цікавляться менше. Аби переглядали такі сюжети, треба, щоб частіше в області народжувались четверні, як от у родини Валіхновських. Сюжети про них мають мільйони переглядів. Або ж будували дороги, як на Миколаїв.

Із другої категорії сюжетів запам’ятались декілька. Це матеріал про зниклу могилу. Як потім з’ясували родичі й журналісти в процесі розслідування, труну перенесли в інше місце, померлого перепоховали. Сюжет лише на facebook-сторінці телеканалу «Вітер» набрав майже 110 тисяч переглядів.

Глядацький резонанс викликали матеріали про те, як ховають померлих від коронавірусу, вибух будинку в Бережинці, смерч в обласному центрі і, звісно, пандемія.

Ковід не оминув і нашу редакцію. Найскладнішим був період, коли випуск новин просто не було кому готувати. Ми щасливі були, коли у строю був хоча б один журналіст. Та, не зважаючи на це, ми постійно тримали зв'язок зі своїми глядачами, інформували їх про найважливіші події області.

Ось таким запам'ятали рік, що минає, журналісти CBN. Він був важким для України, сповненим соціальних потрясінь. Від 2021-го кропивничани, яких ми розпитали, теж нічого гарного не очікують. І все ж таки ми сподіваємось, що надія живе в їхніх серцях.

Ми бажаємо всім здоров’я, щастя, достатку і хороших новин!