Що відбувається з дитячим протитуберкульозним санаторієм на Кіровоградщині

На перший погляд здається: все, що відбувається навколо Староосотського дитячого протитуберкульозного санаторію, - якийсь театр абсурду. Бо суперечить здоровому глузду. Чи, може, ми дивимося на ситуацію не з того боку?

З 1 квітня в рамках впровадження другого етапу медичної реформи змінилася модель фінансування спеціалізованих медичних установ. Їм, що стали комунальними некомерційними підприємствами, Нацслужба здоров’я України буде платити лише за проліковані випадки. Надали послугу, вилікували - ось вам за це гроші. У теорії - добре, на практиці - вбивство медицини, знищення лікарень і страшна реальність, у якій люди опиняться сам на сам зі своїми хворобами.

В даному випадку без належної допомоги - діти, які проходили лікування і реабілітацію у протитуберкульозному санаторії. Медики забили тривогу. Медикаменти у них ще були, а от продукти для якісного чотириразового харчування дітей почали закінчуватися. Звернулися за допомогою до небайдужих людей.

«Готуємо дітям із продуктів, які надали волонтери. Благодійники закупили нам борошна, круп, є ще трохи овочів і молочних продуктів. Запаси закінчуються. Ми самотужки годуватимемо дітей, поки зможемо», - розповіла головний лікар санаторію Надія Левченко.

Медики почали писати звернення до депутатів облради, аби ті розглянули питання переведення закладу на повне фінансування з обласного бюджету, і далі - в міністерство охорони здоров'я, депутатам Верховної Ради, Офіс президента, голові ВР, комісіям з охорони здоров'я і бюджету.

Нічого. Там мовчок. А ось тут, на місці, слідом за припиненням фінансування пішли вимоги чиновників з департаменту охорони здоров'я ОДА - усні! – виписувати маленьких пацієнтів та відправляти по домах.

«Третього березня я в усній формі отримала вказівку звільнити всіх працівників, а хворих дітей виписати з закладу. Я краще сама піду, ніж звільню людей. А як же діти, куди їх відправлять? Офіційних розпоряджень, що робити далі, я досі не отримала», - сказала головний лікар журналістам телеканалу «Вітер».

На момент першого візиту журналістів телеканалу в закладі проходила реабілітацію 91 дитина віком від чотирьох до 15 років з Кіровоградської та Черкаської областей. З них дві сироти, дев’ять напівсиріт, вісім позбавлених батьківського піклування, 14 тимчасово вилучених з сімей, дві дитини з інвалідністю, дві дитини під опікою та 51 з малозабезпечених або неповних сімей.

За словами юристки і правозахисниці Олени Гребенюк, батькам і опікунам дітей почали телефонувати представники соцслужб і місцевих адміністрацій з вимогою забрати дітей із санаторію. Інакше їх позбавлять батьківських прав. Хто конкретно телефонував - невідомо.

Цікаво, що начальник обласного департаменту охорони здоров’я Олег Рибальченко визнав той факт, що батьки не лише не можуть забезпечити малечу нормальними умовами проживання, а ще й становлять загрозу їхньому здоров’ю.

Але рішення знайшли!

На 5 квітня з санаторію вивезли 70 дітей. Ми зв’язалися з головою Маловисківської районної ради Світланою Сосновською. Вона розповіла, що працівники районної служби в справах дітей перетелефонували батькам, взяли шкільний автобус, маски та забрали 16 маленьких пацієнтів. Їх розмістили у школі-інтернаті, яка зараз називається ліцеєм.

Трьох діток з села Якимівка забрав батько, ще чотирьох хоче взяти під опіку сестра матері, яку позбавили батьківських прав. Одну дитину забрала мати, що живе в Малій Висці. Ще сімох влаштували у дві сім'ї у Плетеному Ташлику. Одна дитина-сирота так і залишиться в інтернаті.

«Торік ми тільки вилучили дітей. Вони вже пройшли лікування, і тепер їх знову вкинули в це середовище. Це просто у свідомості не вкладається!» - зізналася Світлана Сосновська.

Уявімо, що відбувається з тими, хто змушений повернутися додому, в неблагополучні сім'ї, де батьки хворі на туберкульоз. Вони дихають отруєним мікобактеріями повітрям, недоїдають і недосипають, про санітарні умови мова вже не йде. За словами лікарів, діти до них потрапляли хворі, брудні, голодні, з вошами. Хтось навіть не знав, як тримати в руці ложку. Яке там чотириразове харчування!

Але давайте повернемося до початку. У протитуберкульозному санаторії перебували діти, чиє лікування було розписане до жовтня, а частина взагалі знаходилась там по кілька років. Але кого це хвилює? До понеділка, 13 квітня, в санаторії залишилися 34 дитини.

Що кажуть міжнародне право і закони?

Голова відділення Асоціації адвокатів України в Кіровоградській області Віталій Речиць наголосив, що, відповідно до ст. 25 Загальної декларації прав людини, «кожна людина має право на такий життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та необхідне соціальне обслуговування».

Відповідно до Принципу 4 Декларації прав дитини, «дитина має користуватися благами соціального забезпечення. Їй має належати право на здорове зростання і розвиток. <…> Дитина повинна мати право на належні харчування, житло, відпочинок і медичне обслуговування».

24 стаття Конвенції про права дитини теж це декларує. Як і Конституція України.

Відповідно до ст. 49, «кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування».

А от влада робить по-іншому. В  лютому 2019 року Кабінет Міністрів України схвалив Державну стратегію розвитку системи протитуберкульозної медичної допомоги населенню. Але.

В програмі медичних гарантій-2020, опублікованій на сайті НСЗУ, в розділі про діагностику та лікування дорослих та дітей із туберкульозом не передбачені такі послуги, як санаторне лікування.

Тобто, держава каже, що лікувати та діагностувати буде, а от реабілітацією займатися не вважає за потрібне. (Цікаво, для цього була придумана медична реформа? Ви розумієте, що нашу медичну інфраструктуру скорочують до мінімального обслуговування?)

Тоді позиція чиновників обласного департаменту охорони здоров’я ясна...

Олег Рибальченко в інтерв’ю одному з телеканалів ще згадав про порушення перебування маленьких пацієнтів під час карантину. При всій повазі до Олега Миколайовича, це не доводи. Якщо карантин, їх взагалі не повинні були забирати з санаторію.

Ще цікавий момент. У якості причини вказані порушення закладом протипожежної безпеки.

Ось що писав CBN у січні 2020 року, посилаючись на регіонального представника уповноваженого ВРУ з прав людини у Кіровоградській області Олега Кошового: «Приміщення двох корпусів школи та їдальні закладу не забезпечили системою протипожежної сигналізації, а також засобами первинного пожежогасіння відповідно до затверджених стандартів. Не забезпечили архітектурну доступність до приміщень закладу маломобільних категорій людей».

Крім того, на території закладу виявили аварійне приміщення колишнього спального корпусу та недобудованого лікувального корпусу, вхід до якого становив потенційну загрозу для безпеки дітей. У спальних кімнатах недостатньо штучного освітлення, та потрібно зробити ремонти тощо.

На адресу Кіровоградської обласної адміністрації та обласної ради відправили відповідні листи реагування. І що? Лікарі повинні були усувати недоліки за власний кошт, чи це турбота власника закладу?

Минув рік. 18 лютого 2020-го обласне управління з надзвичайних ситуацій звернулось до Кропивницького окружного адміністративного суду. 27 з 41 порушень у санаторії усунули. Без фінансування, яке повинна була надати облрада, – допомогли волонтери та спонсори. Суд 16 березня вирішив призупинити провадження до 10 липня.

Звернемо увагу. Вимог до закриття санаторію не було. І раніше його закривати не планували. Свідченням цього є те, що торік за близько 240 тисяч гривень оновили систему опалення.

Але головному лікарю санаторію поступила вказівка (нагадаємо, усна) звільняти людей та відправляти по домах дітей. У понеділок, 13 квітня, до санаторію попри карантин прибули два мікроавтобуси з начальницею відділу охорони материнства та дитинства департаменту охорони здоров’я ОДА Антоніною Кодрул - за дітьми, яких повинні були доставити в інтернати Світловодська та Кропивницького. Без жодних відповідних документів. Як і в п’ятницю, 10-го, в санаторій за офіційною відмовою від відправлення дітей приїхала поліція.

У закладі тим часом з’явилися представники охоронної фірми «Кентавр М», за словами яких, це особисто чула адвокатка Олена Гребенюк, туди їх відправив Олег Рибальченко.

Санаторій розташований на дев’яти гектарах землі з лісом, озером та низкою будівель. І тут ситуація навколо закладу повертається іншим, дуже цікавим, фінансово вигідним боком. З огляду на те, що в Україні на державному рівні активно розвивають зелений рекреаційний туризм, територія санаторію здається дуже ласим шматочком.

Проте вернімося до питання захисту. Порушеннями прав хворих дітей та тиском на працівників закладу займеться уповноважена з прав людини Людмила Денісова. Відповідне звернення їй уже направили.

На всеукраїнському рівні проблему порушили в передачі Наталії Влащенко «Народ проти», де нардепка, представниця фракції «Слуга народу» Ірина Верещук пообіцяла тримати питання на контролі. Будемо слідкувати.

На місцевому рівні ним опікуються депутати обласної фракції «Солідарність». За словами Сергія Завалія, депутати розуміють – у зв’язку зі стартом другого етапу медреформу в обласних медзакладах виникнуть проблеми з недофінансуванням.

Очільник обласної організації партії «Європейська Солідарність» Сергій Коваленко звернувся в офіційній заяві до голів Кіровоградської ОДА та обласної ради щодо ситуації у Староосотському дитячому протитуберкульозному санаторії.

«Закликаємо голову Кіровоградської обласної державної адміністрації Андрія Балоня підготувати подання зі змінами в бюджеті, відшукавши ресурс для утримання протитуберкульозного санаторію для дітей в Олександрівському районі. Закликаємо голову обласної ради Олександра Чорноіваненка скликати позачергове засідання сесії. Також просимо депутатів усіх фракцій обласної ради підтримати виділення коштів для медзакладу», - йдеться у документі.

Чи вдасться депутатам відстояти санаторій? Лишається тільки розраховувати на здоровий глузд і людяність представників громади.

Тільки зазначимо, що, згідно з даними Центру громадського здоров’я МОЗ України та Центру медичної статистики МОЗ, «Україна є однією з десяти країн з найвищим тягарем захворюваності на мультирезистентний туберкульоз у світі».

Лікарі попри всі проблеми рятують життя і здоров'я дорослих та маленьких українців. Захворюваність на сухоти, що включає нові випадки та рецидиви, у 2018 році становила 73 на 100 тисяч населення. Показник поширеності туберкульозу протягом останніх шести років має тенденцію до зниження, у 2018 році поширеність зменшилась на 3,4% у порівнянні з 2017-м.

Та чи повинні ми заспокоюватись, а тим більше закривати медичні заклади, де лікують цю страшну хворобу? Нагадаємо, що в рамках медреформи планувалося приєднати ще й Олександрійський протитуберкульозний диспансер до Кіровоградського обласного. Депутати не погодились, але питання з фінансуванням залишилось відкритим.

Що буде з Староосотським дитячим протитуберкульозним санаторієм? В Україні наразі відсутні альтернативні лікувальні заклади такого типу.